29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" листопада 2014 р. Справа № 924/1535/14
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "АДЛЄР" м. Житомир
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" с. Шумівці Хмельницького району
про стягнення 89779грн. 30коп., з яких 30000грн. заборгованості, 29982,64 грн. курсової різниці, 15651,40 грн. - 30% річних, 8145,26 грн. пені та 6000грн. штрафу
Представники сторін:
від позивача Бонтлаб В.В. - за довіреністю від 13.08.2014 р. (в режимі відеоконференції)
від відповідача не з'явився
У судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ухвалою суду від 28.10.2014р., в порядку ст. 74-1 ГПК України, за клопотанням представника позивача, його участь в судовому засіданні 06.11.2014р. призначено в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 06.11.2014 р. в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача - Бонтлаб В.В.
Ухвали суду від 15.10.2014р., від 28.10.2014р. направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та внесену до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України - м. с. Шумівці, Хмельницького району, Хмельницької області рекомендованими листами та отримані останнім, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Зважаючи на наведене суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, про поважність причин неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду не надходило.
Згідно з абз. 1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.
Суть спору
Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з вимогою про стягнення з відповідача 90542,28 грн., з яких 30000,00 грн. заборгованості, 30882,64 грн. курсової різниці, 15663,06 грн. - 30% річних, 7996,58 грн. пені та 6000,00 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №269/3 від 31.07.2013р. щодо оплати поставленого товару. Зазначає, що позовні вимоги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором поставки №269/3 від 31.07.2013 року, з додатками №№1, 2, 3, 4, 5; видатковими накладними №РН-0000821 від 31.07.2013 року, на суму 51 345,00 грн., №РН-0000872 від 12.08.2013 року на суму 51 345,00 грн.; №РН-0001015 від 19.09.2013 року на суму 46 000,00 грн., №РН-0001021 від 19.09.2013 року на суму 2 200грн., №РН-0001081 від 04.10.2013 року на суму 16043,27 грн.; довіреностями №165 від 26.07.2013 року, №121 від 12.08.2013 року; №139 від 09.09.2013 року; актами приймання-передачі продукції №РН-0000821 від 31.07.2013 року, №РН-0000872 від 12.08.2013 року, №РН-0001015 від 19.09.2013 року, №РН-0001021 від 19.09.2013 року, №РН-0001081 від 04.10.2013 року; накладною на повернення №1 від 24.10.2013 р. на суму 2 200,00 грн., виписками по банківському рахунку.
27.10.2014р. на адресу суду від Приватного підприємства "Адлєр" надійшов супровідний лист (вх.№05-22/10559/14) з оригіналами зазначених вище документів та супровідний лист (вх.№05-22/10560/14), про долучення до матеріалів справи витягу-роздруківки з офіційного сайту ДП "Інформаційно-ресурсний центр" про перебування в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій позивача та відповідача.
27.10.2014р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог (вх.№05-08/2724/14). У поданій заяві представник позивача зазначає, що підставою подання даної заяви є несплата відповідачем заборгованості (згідно додатків №1,2,3,5 до Договору поставки №269/3 від 31.07.2013 року) у сумі 164 733,27 грн. у строк до 20.10.2013 року та (згідно додатку №4 до Договору поставки №269/3 від 31.07.2013 року) у сумі 2 200,00 грн. у строк до 20.10.2014 року. Позивач просить суд стягнути з відповідача 89779,30 грн., з яких 30000грн. заборгованості, 29982,64 грн. курсової різниці, 15651,40 грн. - 30% річних, 8145,26 грн. пені та 6000грн. штрафу.
В судовому засіданні 28.10.2014р. судом прийнято заяву позивача (вх. №05-08/2724/14) від 27.10.2014р.
З урахуванням заяви (вх. №05-08/2724/14) від 27.10.2014р. предмет позову становили вимоги позивача про стягнення з відповідача 30000грн. - заборгованості, 29982,64 грн. - курсової різниці, 15651,40 грн. - 30% річних, 8145,26 грн. - пені та 6000грн. - штрафу.
06.11.2014р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вх.№ 05-08/2830/14) з повідомленням про те, що 30.10.2014р. відповідачем згідно платіжного доручення №539 погашено суму боргу в розмірі 30000грн. З урахуванням наведеного представник позивача просить суд провадження у справі частині стягнення 30000грн. боргу припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. Також у поданій заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача 30882грн. 64коп. - курсової різниці, 15663грн. 06коп. - 30% річних, 7996грн. 58коп. - пені, 6000грн. - 20% штрафу.
В судовому засіданні 06.11.2014р. представник позивача підтвердив сплату відповідачем боргу в сумі 30000грн. та підтримав заяву (вх.№ 05-08/2830/14 від 06.11.2014р.) в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 30000грн. боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. В частині інших заявлених до стягнення у заяві вх.№ 05-08/2830/14 від 06.11.2014р. сум зазначив, що у даній заяві допущено механічні помилки та просив суд розглядати вимоги щодо стягнення курсової різниці, 30% річних, пені та 20% штрафу в розмірах заявлених у заяві вх. №05-08/2724/14 від 27.10.2014р.
В судовому засіданні представник позивача озвучив, що предмет позову становлять вимоги про стягнення з відповідача 29982,64 грн. - курсової різниці, 15651,40 грн. - 30% річних, 8145,26 грн. - пені та 6000грн. - штрафу.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорив.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
31.07.2013р. між Приватним підприємством "Адлєр" (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (Покупець) укладено договір поставки № 269/3.
Предметом договору є товар, який належить Продавцю на момент укладення договору або набутий Продавцем у майбутньому (п.1.2 договору).
За умовами п.2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною даного договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.
Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.
Згідно п.3.2 договору товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
Приймання товару по кількості і якості проводиться Покупцем в момент його передачі від Продавця (п.4.1 договору).
За змістом п.5.1 договору Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентна курсу долар США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору.
У п.5.2 договору сторони погодили, що товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долар США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.
Відповідно до п.5.3.1 договору, у випадку, якщо курс долар США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару є нижчим курсу долар США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару, Покупець зобов'язується використовувати курс долар США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару.
Згідно п.6.1 договору Покупець зобов'язався при перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному дорученні номер і дату укладення даного договору. У випадку відсутності в платіжному документів цих реквізитів, Продавець самостійно визначає напрями зарахування отриманих сум в рахунок існуючих зобов'язань Покупця.
У п.8.2 договору визначено, що за прострочення виконання зобов'язань Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Сторони погодили, що Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п.8.4 договору).
У п.8.6 договору, сторони, згідно п.2 ст.625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Договір діє з моменту підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п.11.1 договору).
Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.
На виконання умов договору позивач, відповідно до додатків №№1, 2, 3, 5 до договору згідно видаткової накладної №РН-0000821 від 31.07.2013 року на суму 51 345,00 грн. по довіреності №165 від 26.07.2013р. за актом приймання-передачі №РН-0000821 від 31.07.2013р.; згідно видаткової накладної №РН-0000872 від 12.08.2013 року на суму 51 345,00грн. по довіреності №121 від 12.08.2013р. за актом приймання-передачі №РН-0000872 від 12.08.2013р.; згідно видаткової накладної №РН-0001015 від 19.09.2013 року на суму 46 000,00 грн. по довіреності №139 від 09.09.2013р. за актом приймання-передачі №РН-0001015 від 19.09.2013р.; згідно видаткової накладної №РН-0001081 від 04.10.2013 року на суму 16043,27 грн. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 164733грн. 27коп.
Строк виконання зобов'язань за даними поставками - до 20.10.2013р.
Відповідно до додатку №4 до договору позивач, згідно видаткової накладної №РН-0001021 від 19.09.2013 року на суму 2200,00 грн. по довіреності №139 від 09.09.2013р. за актом приймання-передачі №РН-0001021 від 19.09.2013р.;
Строк виконання зобов'язань за даною поставкою - до 20.10.2014р.
Відповідач в рахунок оплати отриманого товару перерахував відповідачу 134733грн. 27коп., а саме: 09.08.2013р. - 15000грн., 31.10.2013р. - 50000грн., 27.01.2014р. - 50000грн., 29.04.2014р. - 19733грн. 27коп. та згідно накладної на повернення №1 від 24.10.2013р. повернув товар на суму 2200грн.
На момент звернення до суду з позовом заборгованість перед позивачем становила 30000грн.
Позивач звернувся до суду з позовом 08.10.2014р., що підтверджується відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті позовної заяви.
Під час розгляду справи, згідно платіжного доручення №539 відповідачем погашено суму боргу в розмірі 30000грн.
За порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 15651,40 грн. - 30% річних, 8145,26 грн. - пені та 6000грн. - штрафу. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 29982,64 грн. - курсової різниці, нарахованої відповідно до 5.2 договору.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки №269/3 виконав, проте відповідач за отриманий товар у визначені договором строки не розрахувався.
Факт прострочення виконання зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач звернувся до суду з позовом 08.10.2014р., що підтверджується відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті позовної заяви.
Згідно платіжного доручення №539 від 30.10.2014р. відповідачем сплачено борг в сумі 30000грн.
Враховуючи те, що предмет позову в частині стягнення 30000грн. припинив своє існування після звернення до суду з позовом та під час розгляду справи в суді, провадження у справі в цій частині необхідно припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 29982,64 грн. - курсової різниці суд зважає на приписи ст.627 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Право встановлювати інші види забезпечення виконання зобов'язання передбачено і ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 22.11.10 №14/80-09-2056.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, у п.5.2 договору №269/3 від 31.07.2014р. встановили порядок розрахунків, а саме визначили, що товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.
Відповідно, позивачем проведено перерахунок вартості поставленого, але не оплаченого товару, виходячи з того, що згідно додатків №№1, 2, 3, 4, 5 на день їх укладення курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 8.15 грн. за 1 долар.
Починаючи з оплати товару, яка була здійснена відповідачем - 27.01.2014р., міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США змінився, і тому позивачем проведено дооцінку вартості неоплаченого товару.
Перевіривши проведені позивачем розрахунки, враховуючи міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США станом на 27.01.2014р., 29.04.2014р., 26.09.2014р. суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 29982,64 грн. - курсової різниці.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 15651,40 грн. - 30% річних, 8145,26 грн. - пені та 6000грн. - штрафу судом враховується наступне.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п.8.6 договору сторони визначили, що у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Покупець сплачує 30% річних.
Враховуючи визначені сторонами строки оплати товару, дати проведених відповідачем часткових оплат, заявлені позивачем періоди, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 15651грн. 40коп. - 30% річних правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею) (ст.546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.2 договору №269/3 визначено, що за прострочення виконання зобов'язань Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
У п.8.4 договору сторони погодили, що Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. У договорі між сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.12 у справі №3-121гс11 та у справі №3-24гс12, а також у п. 2.1 та п.2.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14.
Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум пені та штрафних санкцій суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, однак при стягненні 8145,26 грн. - пені та 6000грн. - штрафу судом враховується, що згідно ч.3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.
Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом п.3 ч.1 ст.83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені правові приписи, повну сплату боргу відповідачем, неспіврозмірність розмірів нарахованих позивачем штрафу і пені, завданих йому збитків, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення додатково 30% річних і скоригованої вартості товару у зв'язку із збільшенням курсу дол. США, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу на 50%, тобто, до 4072грн. 63коп. пені та до 3000грн. штрафу та задовольнити позовні вимоги в цій частині. У решті заявлених до стягнення пені та штрафу у позові необхідно відмовити.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За змістом ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України оплата судових витрат покладається на відповідача.
При цьому судовий збір при зменшенні судом неустойки покладається на відповідача повністю, без врахування зменшення такого розміру (п.2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р.).
Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 74-1, 75, п.1-1 ст.80, 82-84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного підприємства "АДЛЄР" м. Житомир до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" с. Шумівці Хмельницького району про стягнення 89779грн. 30коп. задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (с. Шумівці. Хмельницький район, код 31998812) на користь Приватного підприємства "АДЛЄР" (м. Житомир, вул. Авіаторів, 9, код 35954742) 29982,64 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні 64коп.) - курсової різниці, 15651,40 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 40коп.) - 30% річних, 4072грн. 63коп. (чотири тисячі сімдесят дві гривні 63коп.) - пені та 3000грн. (три тисячі гривень) - штрафу, 1827грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Провадження у справі в частині стягнення 30000грн. боргу припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.11.2014р.
Суддя В.О. Кочергіна
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу (10007, м. Житомир, вул. Авіаторів, 9);
3 - відповідачу рекомендованим (31353, Хмельницька обл., Хмельницький район, село Шумівці).