ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" листопада 2014 р. Справа № 809/3532/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судд: Кишинського М.І.
за участю секретаря судового засіданн: Мельник О.Я.
представника заявника - Баралецька М.В.,
представника відповідача - Біяна Б.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку ст.183-3 КАС України адміністративну справу
за поданням: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
про стягнення заборгованості за податковим боргом в сумі 631 347,00 грн,-
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України із поданням про стягнення коштів з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за податковим боргом у сумі 631 347,00 грн.
Винесене подання мотивоване тим, що відповідачем в порушення обов'язку встановленого статями 57, 203 Податкового кодексу України не здійснено погашення самостійно задекларованого податкового боргу з податку на додану вартість за березень 2013 року у сумі 631 347,00 грн. які заявник просить стягнути з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.
Представник заявника у судовому засіданні подання підтримала з підстав, викладених у поданні, та просила його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти подання заперечив. Суду пояснив, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" являється комунальним підприємством. Майно ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" закріплене за ним на праві господарського відання. Вказав при цьому, що порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств врегульовано статтею 96 Податкового кодексу України, яка є спеціальною по відношенню до статті 95 цього Кодексу. Зазначив при цьому, що заявником при зверненні до суду з даним поданням вимоги пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України не виконано. У зв'язку з наведеним, просив у задоволенні подання відмовити.
Розглянувши подання, заслухавши представника заявника та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що внесене подання органу державної податкової служби є необґрунтованим та не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.02.1996 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи -Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", засновником якого є Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с.9- 10) та взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Івано-Франківську.
З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у відповідності до статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 12847708, індивідуальний податковий номер - 33460509156).
20.10.2014 року ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, якою узгоджено податкове зобов'язання платника податків із податку на додану вартість за вказаний період у сумі 631 347,00 грн.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить висновку, що податкове зобов'язання, визначене відповідачем у вищевказаній податковій декларації з податку на додану вартість, є узгодженим.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
Відповідно пункту 36.1 статті 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно пункту 203.2 статті 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що самостійно узгоджена ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" сума податкового зобов'язання, визначена ним у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, підлягала сплаті відповідачем у строк, встановлений пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із не виконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість зі сплати податку на додану вартість за вересень 2014 року у сумі 631 347,00 грн.
У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що заявником надіслано ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" першу податкову вимогу за № 1/1064/14760/24-1-205 від 12.05.2004 року та другу податкову вимогу за № 2/1269/18768/10/24-1-205 від 14.06.2004 року. Дані податкові вимоги отримані уповноваженою особою відповідача Хоробчук А. 14.05.2004 року та 18.06.2004 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.8).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за березень 2013 року у сумі у сумі 631 347,00 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Відповідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У судовому засіданні встановлено та із наявного у матеріалах справи статуту ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", затвердженого рішенням VІІІ сесії Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 12.09.2006 року, вбачається, що майно ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" закріплене за ним на праві господарського відання.
Особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств встановлені статтею 96 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (підпункт 96.1.1);
затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (підпункт 96.1.2);
ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (підпункт 96.1.3);
прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (підпункт 96.1.4).
Відповідно пункту 96.3 статті 96 даного Кодексу відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
У судовому засіданні встановлено та із самого подання вбачається, що майно ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" перебуває у податковій заставі. Дана обставина також не заперечувалася представником заявника.
Відповідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава -спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Стаття 89 Податкового кодексу України визначає виникнення права податкової застави, згідно пункту 89.1 якої, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
У судовому засіданні представник заявника повідомила суду про те, що ДПІ у м. Івано-Франківську у відповідності до статті 95 Податкового кодексу України не здійснювала продаж, внесеного в податкову заставу майна ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, у порядку, визначеному статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, без дотримання порядку, встановленого статтею 96 Податкового кодексу України, є недопустимим.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що заявником при зверненні із вказаним поданням до суду не дотримано вимоги статті 96 Податкового кодексу України, то у задоволенні подання ДПІ у м. Івано-Франківську про стягнення коштів з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за податковим боргом у сумі 631 347, 00 грн. слід відмовити.
При цьому, суд, також, вважає за необхідне зазначити, що ДПІ у м. Івано-Франківську при зверненні із вказаним поданням обрано невірний спосіб захисту права.
Аналогічна позиція викладена і у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року (справа № 9104/148204/12).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги заявника необґрунтованими, а подання таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 183-3, Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні подання Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за податковим боргом в сумі 631 347,00 грн. відмовити.
Відповідно до частини 8 статті 183-3 КАС України, звернути постанову до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Кишинський М.І.