Ухвала від 21.10.2014 по справі 813/3700/13-а

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 876/12591/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Коваля Р.Й., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представників позивача Купчика О.В., Сироїшка І.Т.,

представника відповідача Рибака Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Тексіл" до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Тексіл" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України за № 209000003/2013/400015/2 від 13.03.2013 року.

Також позивач просив зобов'язати Львівську митницю визначити митну вартість товарів, задекларованих ТзОВ ,,Тексіл" у вантажно-митній декларації за № 209160000/2013/004138 від 13.03.2013 року відповідно контрактної вартості товарів, а саме в сумі 37426,58 Євро та визначити митні та інші обов'язкові платежі, пов'язані із митним оформленням товарів виходячи із загальної контрактної вартості ввезених ТзОВ ,,Тексіл" товарів, а саме в сумі 37426,58 Євро.

Постановою від 23 вересня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково та ухвалив визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/400015/2 від 13.03.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача про те, що митний орган правомірно визначав за резервним методом митну вартість товару, що ввозився позивачем на митну територію України, оскільки декларант не надав додаткові документи, на підставі яких можливе визначення митної вартості за першим методом. При цьому митний орган застосовував послідовно методи визначення митної вартості та не зумів застосувати методи 1-5 у зв'язку з відсутністю необхідних умов їх застосування.

З огляду на викладене, митний орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник митного органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов контракту за № 2011009 від 31.10.2011 року, укладеного ТзОВ ,,Тексіл" з іспанською компанією ,,Calada, S.A." та відповідного інвойсу №130124 від 07.03.2013 року, товариство позивача здійснило імпортування партії товару. Загальна вартість імпортованого товару (бавовняно - поліестерова пряжа) відповідно до умов контракту та інвойсу, експортної декларації постачальника склала 37426,58 Євро. Саме така вартість товару була відображена митним декларантом позивача у ВМД №209160000/2013/004089. Відповідно до даних, зазначених в ВМД, загальний розмір митних та податкових платежів складав 78096,25 грн..

Під час митного оформлення товару посадова особа митниці вчинила запис на ВМД про необхідність надання додаткових документів, а саме: загального прайс-листа виробника товару, інформацію біржових та зовнішньоекономічних організацій щодо цін на сировину; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; якісні характеристики товару.

На вимогу відповідача митний брокер надав додаткові документи на підтвердження митної вартості: експортну ВМД 13ES00174110205754 від 08.03.13р.; калькуляцію ціни №109 від 08.03.13р.; інвойс на закупівлю сировини від 21.12.13р.; прайс-листи на ціни сировини CALADA S.A; сертифікати якості CALADA S.A; прайс-листи від виробника продукції; сертифікат про походження за № 6626985 від 08.03.13 року.

13.03.2013 року Львівська митниця прийняла рішення за №209000003/2013/400015/2 про коригування митної вартості, відповідно до якого загальна вартість імпортованого товару збільшена до 48595,45 Євро. При цьому загальний розмір митних та податкових платежів збільшився на 23305,55 грн. та склав 101401,80 грн..

В рішенні митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, що імпортуються у зв'язку з відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Митна вартість товару визначена відповідачем із застосуванням методу №6 та ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості - ВМД № 209070000/2012/7723 від 11.12.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення Львівської митниці, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при здійсненні митного оформлення товару надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом, а тому рішення Львівської митниці про коригування митної вартості є таким, що суперечить закону та підлягає скасуванню.

Даючи аналіз доводам апеляційної скарги, висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступних обставин.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК)України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

За змістом статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Стаття 52 МК України передбачає, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України ,,Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" від 24.05.2012 № 599, визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та (або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 МК передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів апеляційний суд дійшов висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що товариство позивача на підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення разом з ВМД №209160000/2013/004089 надало митному органу зовнішньоекономічний договір за № 2011009 від 31.10.2011 року, доповнення до контракту від 03.01.2013 року, Інвойс (Фактура) № 130124 від 07.03.2013 року, експортну декларацію Е 214339,сертифікат якості, копії митної декларації країни відправлення.

Також, на вимогу митного органу позивач надав додаткові документи на підтвердження митної вартості: експортну ВМД 13ES00174110205754 від 08.03.13р.; калькуляцію ціни №109 від 08.03.13р.; інвойс на закупівлю сировини від 21.12.13р.; прайс-листи на ціни сировини CALADA S.A; сертифікати якості CALADA S.A; прайс-листи від виробника продукції; сертифікат про походження за № 6626985 від 08.03.13 року.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому, оцінивши подані декларантом документи в сукупності, митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся. Тому необхідні умови для застосування відповідачем інших методів визначення митної вартості товарів були відсутні.

Оскільки можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем, суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позову.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі № 813/3700/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 27 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Р.Й. Коваль

Л.Я. Гудим

Попередній документ
41277323
Наступний документ
41277325
Інформація про рішення:
№ рішення: 41277324
№ справи: 813/3700/13-а
Дата рішення: 21.10.2014
Дата публікації: 12.11.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Львівський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі: