ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/20159/14 21.10.14
За позовом Фірми "Т.М.М."-Товариства з обмеженою відповідальністю;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (відповідач 1)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" (відповідач 2)
про визнання договору уступки прав вимоги недійсним
Суддя О. В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Мариношенко К.А., представник, довіреність № б/н від 24.04.2014 р.;
Від відповідача 1: Галков І.О., представник, довіреність № б/н від 10.01.2014 р;
Від відповідача 2: Пінчук-Ніколайчук Ю.В., представник, довіреність № б/н від 17.03.2014р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить суд визнати недійсним договір уступки права вимоги № 198-11/2013 від 05.12.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/20159/14; розгляд справи призначено на 14.10.2014 року.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача 13.10.2014 року подано відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає про відсутність підстав для визнання недійсним договору уступки права вимоги № 198-11/2013 від 05.12.2013 року, оскільки при укладенні вищезазначеного договору відповідачами дотримано всі вимоги, передбачені законодавством України для даного виду договору.
У судовому засіданні 14.10.2014 року оголошено перерву у справі до 21.10.2014 р.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача 21.10.2014 року подано клопотання про витребовування у відповідачів доказів переходу права власності на вертикальну бетонозмішувальну установку Shetter V2,0/2,0. Зазначене клопотання судом відхилене як безпідставне та необґрунтоване, оскільки вищезазначені докази не підтверджують або не спростовують правомірності укладення спірного договору.
У судовому засіданні 21.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Представники від відповідачів у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Фірмою "Т.М.М." (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 1006/09/2007, відповідно до якого лізингодавець зобов'язався придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач - прийняти його на умовах даного договору (п. 1.1 договору). Предметом лізингу є вертикальна бетонозмішувальна установка Shetter V2,0/2,0 2007-2008 року випуску у кількості однієї одиниці.
Також судом встановлено, що 05 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" (набувач) було укладено договір уступки права вимоги № 198/11-2013, за умовами якого кредитор передає, а набувач набуває право вимоги виконання зобов'язання, які виникли на підставі договору фінансового лізингу № 1006/09/2007 від 18.09.2007 року, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (боржник) (п. 1.1. договору).
Згідно п. 1.2. договору ТОВ "Мега Торг ЛТД" отримало всі права та обов'язки, які належать ТОВ "Ласка Лізинг", а саме право вимагати від Фірми "Т.М.М." ТОВ належного виконання зобов'язань по договору лізингу, в тому числі: оплата лізингових платежів, пені, штрафу, викупної вартості, інших платежів, які підлягають сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу № 1006/09/2007 від 18.09.2007 р. та законодавства України.
Повідомленням про уступку права вимоги (вх. №010-03623 від 13.01.2014р.) ТОВ "Ласка Лізинг" повідомило Фірму "Т.М.М." ТОВ про нового кредитора - ТОВ "Мега ТоргЛТД".
Спір у справі стосується дійсності договору відступлення уступки права вимоги № 198/11-2013 від 05.12.2013 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач, в розумінні даних процесуальних норм, не довів та не надав суду належних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.
Більш того, судом встановлено, що спірний правочин не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Таким чином, позивачем не доведено існування обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання недійсним договору відступлення уступки права вимоги № 198/11-2013 від 05.12.2013 р.
Крім того, слід зазначити, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року по справі № 910/9567/13 (про стягнення заборгованості по договору фінансового лізингу №1502/07/2008 від 17.07.2008 року) з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.04.2014 року, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014 року було замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД".
Отже, з урахуванням вищевикладених положень норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фірми "Т.М.М."-Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" про визнання недійсним договору уступки права вимоги № 198-11/2013 від 05.12.2013 року, укладеного між відповідачами, є такими, що не відповідають законодавству, а, отже, не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 07.11.2014 р.