07 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1314/14
Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.
розглянув у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Цюрупинське лісомисливське господарство» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
В квітні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та посилаючись на невиконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році, просив стягнути з державного підприємства «Цюрупинське лісомисливське господарство» на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 26668 грн. 90 коп., з яких 26644 грн. 93 коп. адміністративно-господарські санкції та 23 грн. 97 коп. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
За результатами розгляду справи Херсонським окружним адміністративним судом 30 квітня 2014 року ухвалено постанову про відмову Херсонському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні адміністративного позову.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відповідальності суб'єкта господарювання може бути лише протиправна поведінка позивача, але судом цього під час з'ясування обставин справи не встановлено. Суд дійшов висновку, що державним підприємством «Цюрупинське лісомисливське господарство» у 2013 році виконано вимоги, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», і на підприємство не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування або відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
В апеляційній скарзі Фонд, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову. Апелянт зазначає, що стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює імперативний обов'язок щодо самостійного здійснення підприємствами працевлаштування інвалідів, а причини невиконання такого нормативу не мають суттєвого значення.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак постанову суду слід змінити. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
З матеріалів справи вбачається, що за організаційно-правовою формою господарювання відповідач є державним підприємством і входить до структури Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України. Організаційно-правова форма державного підприємства передбачає, що воно повністю утримується за кошти державного бюджету.
Отже, на підставі ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив працевлаштування інвалідів не поширюється на державне підприємство «Цюрупинське лісомисливське господарство», а тому адміністративно-господарські санкції і пеня за їх несплату до відповідача не застосовуються.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але помилково застосував норми матеріального права - Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року щодо підстав відмови у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Цюрупинське лісомисливське господарство» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - змінити щодо підстав відмови у задоволенні адміністративного позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач: Димерлій О.О.
Судді: Романішин В.Л.
Єщенко О.В.