Справа № 125/2199/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Хитрук В.М.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
30 жовтня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації на постанову Барського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації про визнання дії відповідача протиправними та стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ,
19.08.2014 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Барського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 03.09.2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
13.10.2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшло заява від Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації про розгляд справи без їхньої участі.
Позивач у справі повноважних представників у судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
17.07.2014 року позивач звернулась із заявою до Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації Вінницької області про перерахунок та виплату допомоги згідно чинного законодавства.
Листом від 01.08.2014 року №01-С-60 Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації відмовило в задоволенні вимог позивача.
19.08.2014 року позивач звернулася до Барського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату їй грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку, виходячи з розміру цієї допомоги, що відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років по догляду за дочкою ОСОБА_3 за період з лютого 2014 року по липень 2014 року включно.
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 03.09.2014 року позов задоволено повністю: визнано неправомірними дії Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації Вінницької області щодо невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» - з 01.02.2014 року до 31.07.2014 року; зобов'язано Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, у відповідності до ст. 15Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» - за період з 01.02.2014 року до припинення її права на отримання зазначеної допомоги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи суд вбачає, що ОСОБА_2 працює провідним спеціалістом відділу організаційного забезпечення, розгляду звернень громадян, документування та контролю Головного управління юстиції у Вінницькій області з 01.03.2012 року, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу про надання соціальної відпустки.
На утриманні позивача знаходиться дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження.
Згідно довідки Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації Вінницької області № 185 від 16.07.2014 року позивач отримала в лютому місяці 2014 року 287,20 грн. допомоги, в березні місяці 2014 року 287,20 грн. допомоги, в квітні місяці 2014 року 287,20 грн. допомоги, в травні місяці 2014 року 130,00 грн. допомоги, в червні місяці 2014 року 385,40 грн. допомоги.
Згідно витягу з наказу № 233/8 від 25.03.2013 року про надання відпустки, позивач є застрахованою особою згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-3
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" -правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Таким чином, у 2009 році ця редакція ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» втратила чинність і з 01.01.2009 році діє попередня редакція ч.1 статті 15, а саме: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років».
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі -Порядок) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (пункт 1 Порядку). Новий акт Уряду на виконання статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" не приймався.
За змістом пункту 17 цього Порядку право на виплату допомоги мають особи, зазначені в статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка на час виникнення спірних відносин поширювала свою дію щодо виплати допомоги лише на незастрахованих осіб. Окрім зазначеного, при прийняті рішення № 6-рп від 09.07.2007 року (щодо аналогічних правовідносин) Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до статті 7 Закону України «про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років 1032 гривні.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 року №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», з 01.01.2007 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Отже колегія суддів вважає доведеними висновки суду першої інстанції, що вимоги позивачки про стягнення недоплачених сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління соціальної політики Барської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Барського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2014 року - без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Ватаманюк Р.В.
Мельник-Томенко Ж. М.