01 жовтня 2014 року Справа № 876/447/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Попка Я.С., Кухтея Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,
представника апелянта Сойми І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагротехн» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагротехн» (далі - ТзОВ «Спецагротехн») звернулось до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Мукачівська ОДПІ), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013 року № 0001402201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 141641 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем надано для перевірки належні документи, які підтверджують реальне здійснення господарських відносин з ПП «Юридична фірма «Фортеця», а відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про безтоварність вказаної операції, оскільки згідно укладеного із зазначеним контрагентом договору поставка покладалась саме на ПП «Юридична фірма «Фортеця». Крім того, зазначає, що перевірка була проведена із порушенням процедури, визначеної Податковим кодексом України.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 року позовні вимоги задоволені з тих підстав, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обставин, на які він посилається у акті перевірки, а судом не встановлено обставин, які б викликали сумнів в реальності операцій між ТзОВ «Спецагротехн» та ПП «Юридична фірма «Фортеця».
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що посилання позивача на укладені договори купівлі-продажу, видаткові накладні та платіжні доручення, за відсутності документів, що підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей, не свідчать про реальність вчинення відповідної господарської операції.
Крім того, судом безпідставно не взято до уваги висновки акту перевірки ПП «Юридична фірма «Фортеця», яким встановлено відсутність реальних господарських операцій між ПП «Юридична фірма «Фортеця» та його контрагентами.
В судовому засідання представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, що у ній зазначені.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції, з 18.07.2013 року по 23.07.2013 року Мукачівською ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Спецагротехн» з питань господарськийх відносин з ПП «Юридична фірма «Фортеця» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, результати якої оформлені актом від 24.07.2013 року № 60/22-00/37314611. З акта вбачається, що ТзОВ «Спецагротехн» порушило п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищило від'ємне значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість на 141641 гривень. На підставі зазначеного акта Мукачівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення- рішення від 16.08.2013 року № 0001402201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 141641 гривень.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що податковим органом не доведено, що господарські операції між позивачем та постачальником не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а факт господарських відносин підтверджується наданими суду копіями належним чином оформлених первинних документів та документів про транспортування товару.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чиним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.
Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.06.2011 року між ПП «Юридична фірма «Фортеця» як продавцем та ТзОВ «Спецагротехн» як покупцем був укладений договір купівлі-продажу запчастин та надання послуг № 3/3П, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність запчастини до комбайна бурякозбирального HolmerterradosT3, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.Згідно із п. 1.4 ст. 1 зазначеного договору продавець надає послуги у виді заміни запчастин та ремонту.
На підтвердження реального характеру вказаного договору позивачем надані податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення, дослідивши які Львівський апеляційний адміністративний суд приходить до висновку про підтвердженя фактичного здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.
Посилання податкового органу на безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Юридична фірма «Фортеця» у зв'язку відсутністю документів, що підтверджують транспортування, зберігання товарів, спростовуються зібраними у матеріалах справи доказами та умовами договору, якими передбачено покладення обов'язку з постачання товару на продавця - ПП «Юридична фірма «Фортеця».
Також судом першої інстанції було вірно встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та отримані послуги були в подальшому використані ним у своїй господарській діяльності.
Доводи апелянта щодо неможливості проведення операцій із ПП «Юридична фірма «Фортеця», зроблені на підставі акта перевірки його діяльності ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.05.2013 року № 1642/22.8/36520226 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юридична фірма «Фортеця», в якому зазначено про відсутність відповідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для проведення господарської діяльності, правомірно не взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки на час здійснення господарських операцій з позивачем це підприємство були належним чином зареєстрованою юридичною особою, а позивач довів, що дії щодо виконання укладених договорів вчинені.
Така позиція суду узгоджуєтьсяіз практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку cуду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги, правильно і повно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржену постанову слід залишити без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі № 807/2981/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий суддя Л.П. Іщук
Судді Я.С. Попко
Р.В. Кухтей
Ухвала складена в повному обсязі 06.10.2014 року