ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22291/14 05.11.14
За позовомДочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема»
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» 2. Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» 3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 2 232 363,84 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Капран Р.В., Чумак О.В.
від відповідача 1:Мостовий Н.Л., Шабовта Є.В.
від відповідача 2:не з'явився
від відповідача 3:не з'явився
Дочірнє підприємство ЮМаК Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (надалі - ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (надалі - ТОВ «АТБ-маркет»), Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» (надалі - «Підприємство») та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - «Підприємець») про стягнення 2 232 363,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 взятих на себе за договором поставки № 47800 від 01.10.2013 р. грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача-1 утворилася заборгованість у розмірі 1 760 381,88 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 194 039,68 грн., 3% річних у розмірі 29 301,37 грн. та інфляційних у розмірі 248 640,91 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги до відповідачів 2 та 3 обґрунтовані тим, що на підставі договорів поруки від 20.10.2013 р. такі особи поручилися перед позивачем за виконання ТОВ «АТБ-маркет» зобов'язань за договором № 47800 від 01.10.2013 р., які останнім належним чином виконані не були.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.11.2014 р.
Разом із позовом позивачем також було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову за змістом якої він просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» в межах суми 2 229 363,84 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. заяву ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «АТБ-маркет» в межах суми 2 229 363,84 грн.
30.10.2014 р. від представника відповідача 1 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання про скасування забезпечення позову, в якому відповідач 1 просив суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/22288/14 та відмовити в задоволенні відповідного клопотання позивача.
Подана заява ТОВ «АТБ-маркет» не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Згідно з п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 р. враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.
Відтак, за загальним правилом вжиті ухвалою господарського суду заходи до забезпечення позову можуть бути скасовані на підставі приписів статті 68 Господарського процесуального кодексу України виключно у випадку:
- виконання рішення або зміни способу його виконання;
- якщо відпала потреба у забезпечення позову;
- зміна обставин, які спричинили застосування заходів забезпечення позову;
- забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
В той же час, в поданій заяві відповідач 1 просив суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/22291/14 з підстав того, що така ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Тобто, заявником подано заяву не про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою суду (як того передбачає ст. 68 Господарського процесуального кодексу України), а про скасування самої ухвали.
При цьому, за приписами Господарського процесуального кодексу України, рішення та ухвали місцевого господарського суду можуть бути скасовані виключно в порядку апеляційного та касаційного перегляду, або в порядку їх перегляду судом на підставі положень розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, в задоволенні заяви ТОВ «АТБ-маркет» про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/22291/14 необхідно відмовити.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 05.11.2014 р. у зв'язку із заявленим відповідачем 1 клопотанням та неявкою відповідачів 1 та 2.
В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.
Представники відповідача 1 в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвали суду надали відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав їх необґрунтованості, заявили клопотання про призначення колегіального розгляду справ, про призначення у справі судової економічної експертизи та про відкладення розгляду справи.
По-перше, клопотання відповідача 1 про призначення колегіального розгляду справи судом відхилено з огляду відсутність підстав для віднесення даної справи до категорії таких, що потребують колегіального розгляду.
По-друге, в задоволенні клопотання відповідача 1 про призначення експертизи судом відмовлено з огляду на недоведеність відповідачем 1 необхідності призначення у справі такої експертизи, а також неможливості судом самостійно дослідити викладені у такому клопотанні питання.
По-третє, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, оскільки відповідач мав достатньо часу після ознайомлення з матеріалами справи (27.10.2014 р.) для підготування пояснень стосовно відсутності заборгованості. Більш того, 05.11.2014 р. представником відповідача 1 було надано суду відзив на позовну заяву, в якому було викладено його позицію стосовно суті спору.
Представники відповідачів 2 та 3 в судове засідання не з'явилися, на виконання вимог ухвали суду 31.10.2014 р. подали документи, а також докази часткового погашення ними суми заборгованості, розгляд справи просили здійснювати за їх відсутності.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.10.2013 р. між ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» (постачальник) та ТОВ «АТБ-маркет»(покупець) було укладено договір поставки №47800 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору за даним договором постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця, у встановленій кількості, належної якості та по узгодженій вартості, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному договорі.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент та ціна товару, що постачається за даним договором, вказується в додатку №1 до даного договору (специфікація/прайс-лист), який являється невід'ємною його частиною.
За змістом п. 3.1 Договору покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що належить до сплати, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. У випадку, коли останній день строку оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язань є перший за ним робочий день.
Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженим представниками сторін та діє протягом 12 місяців.
Додатком №1 до Договору сторонами було погоджено специфікацію товару, що мав поставлятися позивачем відповідачу 1.
На виконання умов Договору позивачем за час його дії у період з 24.10.2013 р. по 10.02.2014 р. було поставлено відповідачу товару на загальну суму 10 275 453,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами у вказаний період.
Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 8 515 071,24 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 760 381,88 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 45 календарних днів з дня поставки.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 10 275 453,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами у період з 24.10.2013 р. по 10.02.2014 р.
Більш того, на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. представниками позивача було надано всі оригінали видаткових та товарно-транспортних накладних, а також платіжних доручень, які були досліджені судом, що свідчить про наявність відповідних правовідносин між сторонами, а також часткове виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 8 515 071,24 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 760 381,88 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
20.10.2013 р. між ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» (кредитор) та Підприємством (поручитель) було укладено договір поруки, за змістом якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника - ТОВ «АТБ-маркет», відносно оплати вартості товару, поставленого кредитором боржнику за Договором, на суму не більше ніж 2 000,00 грн.
Крім того, 20.10.2013 р. між ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» (кредитор) та Підприємцем (поручитель) також було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника - ТОВ «АТБ-маркет», відносно оплати вартості товару, поставленого кредитором боржнику за Договором, на суму не більше ніж 1 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодекс України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
За змістом ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
При цьому, пунктами 2.2 Договорів поруки від 20.10.2013 р. було встановлено, що кредитор не має права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за боржника в частині оплати сум основного боргу, що виник на підставі Договору, на суму, що перевищує 1 000,00 грн. (за договором, укладеним з Підприємцем) та 2 000,00 грн. (за договором, укладеним з Підприємством).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 760 381,88 грн. на підставі Договору за переданий товар.
Із матеріалів справи вбачається, що 31.10.2014 р. Підприємством було сплачено на користь позивача частину суми основної заборгованості у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 31.10.2014 р.
Крім того, згідно квитанції №112186652 від 31.10.2014 р. Підприємцем також було частково погашено суму основної заборгованості за договором поруки від 20.10.2013 р. у розмірі 550,00 грн.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості з Підприємства у розмірі 1 000,00 грн. та з Підприємця у розмірі 550,00 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
За таких обставин, є правомірним та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення: з ТОВ «АТБ-маркет» на користь ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» заборгованості у розмірі 1 760 381,88 грн.; з Підприємства на користь ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» заборгованості у розмірі 1 000,00 грн.; з Підприємця на користь ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» заборгованості у розмірі 450,00 грн.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 194 039,68 грн., 3% річних у розмірі 29 301,37 грн. та інфляційних у розмірі 248 640,91 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання з 10.12.2013 р. по 06.10.2014 р.
Судом встановлено, що відповідач 1 у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача 1 є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п. 7.7 Договору у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, від суми несплаченого товару за кожний день прострочки платежу.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 1 пеню у розмірі 194 039,68 грн., 3% річних у розмірі 29 301,37 грн. та інфляційні у розмірі 248 640,91 грн.
При цьому суд відзначає, що твердження відповідача 1 про неврахування позивачем під час здійснення перерахунку вихідних та святкових днів є безпідставним з огляду на повне дотримання у поданому суду розрахунку умов п. 3.1 Договору, а також приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення: з ТОВ «АТБ-маркет» на користь ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» заборгованості у розмірі 1 760 381,88 грн., пені у розмірі 194 039,68 грн., 3% річних у розмірі 29 301,37 грн. та інфляційних у розмірі 248 640,91 грн.; з Підприємства на користь ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» заборгованості у розмірі 1 000,00 грн.; з Підприємця на користь ДП ЮМаК ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» заборгованості у розмірі 450,00 грн.
Провадження у справі в частині стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 1 000,00 грн. та з Підприємця заборгованості у розмірі 550,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача 1, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с.м.т. Ювілейне, вул. Радгоспна, 76; ідентифікаційний код 30487219) на користь Дочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Індустріальна, 17-в; ідентифікаційний код 32584274) заборгованість у розмірі 1 757 381 (один мільйон сімсот п'ятдесят сім тисяч триста вісімдесят одна) грн. 88 коп., пеню у розмірі 194 039 (сто дев'яносто чотири тисячі тридцять дев'ять) грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 29 301 (двадцять дев'ять тисяч триста одна) грн. 37 коп., інфляційні у розмірі 248 640 (двісті сорок вісім тисяч шістсот сорок) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 44 647 (сорок чотири тисячі шістсот сорок сім) грн. 28 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» (02160, м. Київ, вул. Каунанська, 13; ідентифікаційний код 36655673) на користь Дочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Індустріальна, 17-в; ідентифікаційний код 32584274) заборгованість у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. Видати наказ.
4. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» заборгованості у розмірі 1 000,00 грн. припинити.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02218, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Індустріальна, 17-в; ідентифікаційний код 32584274) заборгованість у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
6. Провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 550,00 грн. припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.11.2014 р.
Суддя В.П. Босий