ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 жовтня 2014 року № 826/14438/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «МОТОР-БАНК»
до 1. Державної реєстраційної служби України, 2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції Запорізької області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Публічне акціонерне товариство «МОТОР-БАНК» (далі - ПАТ «МОТОР-БАНК», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про:
- визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни (далі - відповідач 2) про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень від 06 серпня 2014 року № 14958664;
- зобов'язання Державну реєстраційну службу України (далі - відповідач 1) зареєструвати за ПАТ «МОТОР-БАНК» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54-Б, ЄДРПОУ 35345213, МФО 313009) право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором № Z-131/11, посвідченим 15 грудня 2011 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 та зареєстрованим в реєстрі за № 4197, нерухоме майно - нежиле приміщення, літ. «А-5» загальною площею 248,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди, будинок 39 (тридцять дев'ять), приміщення 62 (шістдесят два).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач при винесенні спірного рішення вийшов за межі повноважень, визначених законодавством про виконавче провадження, що призвело до порушення законних інтересів позивача.
Відповідач 1 - Державна реєстраційна служба України проти задоволення адміністративного позову заперечував, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення діяла в рамках чинного законодавства України.
Представники відповідача 2 - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, третьої особи - Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області у судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, заперечень та будь-яких письмових пояснень щодо змісту позовних вимог до суду не подали.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
30 липня 2014 року позивачем було подано до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області заяву про реєстрацію за ПАТ «МОТОР-БАНК» права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення, літ. «А-5» загальною площею 248,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди, будинок 39, приміщення 62. Картка прийому заяви № 14808095.
Рішенням від 06 серпня 2014 року № 14958664 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно.
Незгода з вказаним рішенням відповідача 2 обумовила позивача звернутися до адміністративного суду з позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства «МОТОР-БАНК», виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).
Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Приписами частини другої статті 15 Закону № 1952-IV визначено, що орган державної реєстрації прав зобов'язаний надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 (далі - Порядок № 703) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Орган державної реєстрації прав проводить, зокрема, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.
Згідно п. 7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Відповідно до п. 8 Порядку № 703 орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.
Орган державної реєстрації прав, нотаріус видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін'юст.
Відповідно до п. 12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:
1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);
2) повноважень заявника;
3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;
5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:
1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;
2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;
5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;
6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;
8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;
10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
При цьому, відповідно до п. 46 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця
3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації (п. 16 Порядку № 703).
Відповідно до п. 23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 30.07.2014 року позивачем для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на підставі Іпотечного договору № Z-131/11 від 15.12.2011 року, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до Генеральної угоди № GEN-3/11 від 31.05.2011 року, укладеної між позивачем та ТОВ «ФЕРРО-ВВ», відповідачу подано документи, які визначені п.п. 12 та 46 Порядку № 703.
При цьому, відповідачем 2 за результатами розгляду вказаних документів прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації від 06 серпня 2013 року № 14958664.
Вказане рішення вмотивоване тим, що згідно поданих документів, вимоги про усунення порушень, надіслані ТОВ «ЦЕНТР-ABB» та ТОВ «ФЕРРО-ВВ» отримано особою за підписом «Васильєва», але з поданих документів неможливо встановити повноваження особи, яка розписалась в одержанні зазначених документів.
Водночас, п. 23 Порядку № 703 передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
У той же час, при вирішення вказаної адміністративної справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою ст. 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Отже, враховуючи викладені норми чинного законодавства можна зробити висновок про те, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до Іпотечного договору № Z-131/11 від 15.12.2011 року, зокрема його п. 5.3, звернення стягнення іпотекодержателем на Предмет іпотеки, що не є державним майном, та задоволення вимог може здійснюватися у будь-який спосіб, на вибір іпотекодержателем, у тому числі, іпоткодержатель набуває у власність та реєструє за собою Предмет іпотеки, при цьому повідомляє про це іпотекодавця шляхом направлення йому повідомлення про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за іпотекодержателем не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати звернення стягнення на Предмет іпотеки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 30.05.2014 р. було направлено рекомендованими листами із повідомленнями на адресу боржника та іпотекодавця вимоги про усунення порушення № 14/955 від 29.05.2014 р. та № 14/954 від 29.05.2014 р. з повідомленням про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за іпотекодержателем, у разі не погашення боржниками заборгованості за кредитним договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів.
При цьому, адреси за якими їх було надіслано відповідають адресами зазначеними в Іпотечному договорі № Z-131/11 від 15.12.2011 року та даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (http://irc.gov.ua).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, як місцезнаходження юридичної особи.
Таким чином, вказане вище свідчить про те, що дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є офіційним підтвердженням місцезнаходження юридичної особи.
Зазначені вище вимоги були отримані ТОВ «ФЕРРО-ВВ» та ТОВ «ЦЕНТР-ABB» 02.06.2014р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
При цьому, порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними регулюється Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі - Порядок № 270).
Відповідно до ст. 2 Порядку № 270 адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці.
Повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Відповідно до п. 89 Порядку № 270 реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ.
Пунктом 90 Порядку № 270 Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.
Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
Згідно п. 94 Порядку № 270 прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання, що копії повідомлення про вручення поштового відправлення ТОВ «ФЕРРО-ВВ» та ТОВ «ЦЕНТР-ABB» від 02.06.2014 року є належними доказаними повідомлення останніх про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за позивачем, у разі не погашення ними заборгованості за кредитним договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 30.07.2014 року ТОВ «ФЕРРО-ВВ» та ТОВ «ЦЕНТР-ABB» не було сплачено заборгованість перед позивачем, а тому позивач мав всі підстави для звернення до третьої особи з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення, літ. «А-5» загальною площею 248,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди, будинок 39, приміщення 62.
А тому, враховуючи викладене вище суд приходить до переконання, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни № 14958664 від 06 серпня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - права власності Публічного акціонерного товариства «МОТОР-БАНК», є неправомірним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Державну реєстраційну службу України (далі - відповідач 1) зареєструвати за ПАТ «МОТОР-БАНК» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54-Б, ЄДРПОУ 35345213, МФО 313009) право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором № Z-131/11, посвідченим 15 грудня 2011 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 та зареєстрованим в реєстрі за № 4197, нерухоме майно - нежиле приміщення, літ. «А-5» загальною площею 248,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди, будинок 39 (тридцять дев'ять), приміщення 62 (шістдесят два), суд зазначає наступне.
Приписами ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Згідно з Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 02.04.2013 р. № 607/5, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абз. другий ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV).
Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який очолює Голова, призначений на посаду Кабінетом Міністрів України (ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»).
Відповідно до п. 9 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 401/2011 Укрдержреєстр у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України та доручень Міністра юстиції України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує Голова Укрдержреєстру.
Отже, Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не може впливати на прийняття державними реєстраторами рішень щодо реєстрації прав або відмови у ній.
За вказаних обставин, суд вважає, що вимога позивача до відповідача 1 не ґрунтується на вимогах закону, що є підставою для відмови в її задоволенні.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «МОТОР-БАНК» задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 36, 54 грн. з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «МОТОР-БАНК» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень від 06 серпня 2014 року № 14958664
3. В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «МОТОР-БАНК» відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «МОТОР-БАНК» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 36, 54 грн. (десять гривень, 00 коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді І.О. Іщук
В.П. Шулежко