05 листопада 2014 року Чернігів Справа № 825/2971/14
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Хоботні Є.А.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Приходько І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення відповідача від 14.08.2014 № 74.01/05-12948 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваним рішенням позивачу було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Зазначає, що підставою для скасування дозволу на імміграцію відповідно до вказаної статті є дії іммігранта, які становлять загрозу національній безпеці Україні, громадському порядку в Україні, проте позивач жодних дій, які посягають на громадський порядок та громадську безпеку України, не вчинив. Крім того, вказує, що оскаржуване рішення не містить опису обставин, які вказують на порушення позивачем положень вищевказаної статті, суті вчинених позивачем дій.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити та пояснив, що від Управління Служби Безпеки України в Чернігівській області було отримано інформацію про причетність позивача до діяльності організованого каналу по незаконному переміщенню осіб через державний кордон України та контрабандного транзитного переміщення важких наркотиків через територію України до країн Західної Європи, викладену в листі від 02.06.2014. На підставі результатів її аналізу відповідачем було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 відповідно до 10 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки такі дії позивача становлять загрозу національній безпеці України.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.08.2003 позивачем було отримано тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 з безстроковим терміном дії, видану на підставі висновку № 6/1501 від 11.07.2003 про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну та оформлення посвідки на проживання, затвердженого заступником начальника ВГПІС УМВС України полковником міліції Піщур В.Г.
В зв'язку з втратою зазначеної посвідки на постійне проживання, 03.06.2009 позивачем було отримано нову посвідку серії НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії, враховуючи наявність у позивача дозволу на імміграцію в Україну.
Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 04.06.2014 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області надійшов лист Управління Служби безпеки України № 74/2/2-6217 від 02.06.2014 з грифом «Для службового користування», в якому повідомлено, що в ході здійснення контррозвідувальних заходів отримана інформація, яка свідчить про причетність позивача до діяльності організованого каналу по незаконному переміщенню осіб через державний кордон України та контрабандного транзитного переміщення важких наркотиків через територію України до країн Західної Європи та наведено факти з посиланням на дати, прізвища та імена осіб, які були причетні разом з відповідачем до протиправної діяльності на території України.
На підставі викладеного та за результатами розгляду матеріалів справи № 16059 начальником відділу у справах іноземців, осіб без громадянства та протидії нелегальній міграції Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області Шаль Г.О. 14.08.2014 винесено висновок про доцільність скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання позивача, внаслідок чого 14.08.2014 відповідачем було прийнято рішення № 74.01/05-12948 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 11.07.2003 громадянину Ливанської Республіки ОСОБА_1, на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 405/2011, Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України та входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Положеннями пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» (далі - Закон) передбачено, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію (абзац 5 статі 1 Закону).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок).
Так, згідно пункту 21 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до пунктів 22-24 Порядку для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Згідно Конституції України Україна характеризується не тільки як демократична, але й як соціальна і правова держава. Правовий порядок такої держави побудований так, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Так, відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Тобто, в розумінні вказаної статті загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності, та процедуру такого притягнення має визначати закон.
Проте, відповідачем було скасовано дозвіл на імміграцію в Україні позивачу лише на підставі інформації, отриманої згідно листа Управління Служби безпеки України № 74/2/2-6217 від 02.06.2014 з грифом «Для службового користування», за відсутності підтвердженого у встановленому законом порядку факту порушення, зазначеного у вказаному листі, та початку процедури притягнення до одного з видів відповідальності чи доказів, що позивача вже було притягнуто до юридичної відповідальності за такі порушення.
За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача по скасуванню оскаржуваного рішення фактично призвели до безпідставного позбавлення гарантованого Конституцією України права громадянина іншої держави на постійне проживання в Україні за відсутності доведеного факту порушення, визначеного пунктом 3 частини першої статті 12 Закону, у відповідності до чинного законодавства.
При вказаних обставинах, суд доходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 14.08.2014 № 74.01/05-12948 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.
У відповідності до вимог частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого рішення.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 14.08.2014 № 74.01/05-12948 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.О. Непочатих