16 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/64317/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради від 13.12.2010 № 03-24/1349, зобов'язання донарахувати і виплатити незаконно утриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 16.05.2011 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до абз. 3 п. 20 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин), для одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особи - суб'єкти підприємницької діяльності подають до органів праці та соціального захисту населення довідку, видану органами державної податкової служби про те, що не провадять підприємницьку діяльність.
Судами встановлено, що позивач є матір'ю двох дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У зв'язку з народження першої дитини 25.05.2008 за основним місцем роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Чек-сервіс» позивач отримала відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На підставі заяви від 30.09.008 відповідачем призначено позивачу допомогу по догляду за першою дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку позивач отримала в період з 25.05.2008 по 01.03.2011. На підставі заяви від 10.11.2010 відповідачем призначено позивачу вказану допомогу по догляду за другою дитиною, одночасно повідомивши про те, що вона являється фізичною особою-підприємцем.
13.12.2010 Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради видано розпорядження № 03-24/1349 про утримання з позивача переплати суми допомоги за період з 25.05.2008 по 17.09.2009 у розмірі 20 %.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала доказів належного виконання нею абз. 3 п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми». Крім того, довідка Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 28.03.2011 про те, що згідно даних декларації в період з 01.01.2008 по 31.10.2010 включно позивач не мала чистого доходу від підприємницької діяльності не являється належним підтвердженням нездійснення позивачем підприємницької діяльності, оскільки така діяльність не завжди буває прибутковою.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, звертаючись до відповідача із заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач подала необхідні документи, передбачені Законом України «про державну допомогу сім'ям з дітьми», а довідка Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 28.03.2011 свідчить про не заняття позивачем підприємницькою діяльністю в період з 01.01.2008 по 31.10.2010.
З висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки згідно даних довідки Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 28.03.2011 позивач в період з 01.01.2008 по 31.10.2010 дохід не отримувала, фактично підприємницьку діяльність не здійснювала, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процессуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: Ю.Й. Рецебуринський
І.В. Штульман