22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/96062/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Заїки М.М.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми, управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року,
24 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, тому відповідно до статей 48, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Проте зазначені виплати були проведені відповідачами в значно менших розмірах.
Просив: поновити строк звернення до суду;
визнати неправомірними дії відповідачів щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щорічної допомоги на оздоровлення позивачу як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 30 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2007 року по дату винесення рішення;
зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради перерахувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, за 2007 - 2010 роки;
зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми призначити (встановити) позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 30 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради призначити (встановити) позивачу щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
стягнути з відповідачів солідарно витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми щодо відмови у перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2007 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати станом на час ухвалення постанови суду, починаючи з 1 січня 2007 року з урахуванням виплачених коштів.
Визнано незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради провести перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, виходячи з розмірів визначених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат) і здійснити відповідну доплату позивачу за вирахуванням виплаченої раніше суми.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 22,10 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми та управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задоволено частково. Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2011 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 24 січня 2010 року по 22 липня 2011 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорюбильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 24 січня 2010 року по 22 липня 2011 року.
Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради з нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про зобов'язання вчинити дії за період з 1 січня 2007 року по 23 січня 2010 року залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, судами порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 796-XII (в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року) особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено статтею 53 Закону № 796-XII виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Проте підпунктом 13 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI статтю 51 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, відповідно до змісту, зокрема, частини першої якої особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач провів розрахунок пенсії позивачу виходячи з положень пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI, яким були внесені зміни до статті 51 Закону № 796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 51 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 51 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.
У 2009, 2010 роках змін до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.
Пунктом 7 частини першої Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (набрав чинності 19 червня 2011 року) Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, пунктами 1 та 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсії пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4.
Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 7 липня 2010 року (набрала чинності з 30 липня 2010 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
До прийняття зазначеної редакції статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України був встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
За правилами частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Спірні правовідносини виникли під час дії редакції статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачала річний строк звернення до суду.
Таким чином, у випадках звернення до суду з позовом після 30 липня 2010 року щодо позовних вимог за період до зазначеної дати повинен застосовуватись річний строк звернення до суду, залишок якого після 30 липня 2010 року не повинен перевищувати шести місяців. Оскільки позивач звернувся до суду 24 січня 2011 року, тобто залишок річного строку звернення до суду після 30 липня 2010 року не перевищує шести місяців, то його позовні вимоги підлягають задоволенню з 24 січня 2010 року.
Враховуючи викладене, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовано застосував річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та залишив без розгляду позовні вимоги за період з 1 січня 2007 року по 23 січня 2010 року.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Заїка М.М.