17 жовтня 2014 року м. Київ К/800/37540/13
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про визнання протиправною та скасування вимоги за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2013 року,
У травні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивач є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 19 січня 1999 року НОМЕР_1. З 1 січня 2012 року позивач є обрала спрощену систему оподаткування згідно Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого Чечельницьким відділенням Бершадської міської державної податкової інспекції. Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 23 січня 2008 року позивач є пенсіонером за віком. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Просила визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області від 3 травня 2013 року №Ф409-У про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області від 3 травня 2013 року №Ф409-У про сплату недоїмки в розмірі 1194,03 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 від 19 січня 1999 року, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі та на податковому обліку у Бершадській міжрайонній державній податковій інспекції Вінницької області Державної податкової служби, здійснює підприємницьку діяльність по спрощеній системі оподаткування, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_2. Згідно посвідчень серії НОМЕР_3 від 23 січня 2008 року та серії НОМЕР_4 від 28 грудня 1992 року ОСОБА_1 постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та є пенсіонером за віком.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» управлінням Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області позивачу було сформовано вимогу від 3 травня 2013 року №Ф409-У про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до положень частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до положень частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-25а14.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Пасічник С.С.