08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/63114/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про перерахунок пенсії за касаційними скаргами ОСОБА_1, управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2011 року,
В жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 19 квітня 1978 року працювала на Дніпропетровському заводі «Дніпропластмас» (правонаступник - ЗАТ завод «Дніпропластмас»), в період з 26 липня 1984 року до 17 квітня 1995 року працювала ливарником пластмас на вказаному заводі. 24 жовтня 2005 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте 1 лютого 2009 року управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області зупинило виплату зазначеної пенсії, посилаючись на те, що ЗАТ завод «Дніпропластмас» листом від 17 серпня 2007 року № 106 відкликало раніше видані уточнюючі довідки для підтвердження наявного трудового стажу осіб, яким призначені пільгові пенсії. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. На думку позивача, оскільки записами у трудовій книжці підтверджується стаж, що дає їй право на призначення пенсії, то відповідач навіть у разі відкликання підприємством довідки не мав правових підстав для зупинення виплати пенсії за віком на пільгових умовах.
Просила з урахуванням уточнення позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за період з 1 лютого 2009 року до 23 жовтня 2010 року в сумі 13 945,52 грн; стягнути з відповідача на корить позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн; стягнути з відповідача на позивача судові витрати у сумі 189,46 грн.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29 квітня 2010 року по 21 квітня 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2011 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині періоду нарахування пенсії та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 1 лютого 2009 року; відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши за матеріалами справи в межах доводів касаційних скарг правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 з 19 квітня 1978 року працювала на Дніпропетровському заводі «Дніпропластмас» (правонаступник - ЗАТ завод «Дніпропластмас»), в період з 26 липня 1984 року до 17 квітня 1995 року працювала ливарником пластмас на вказаному заводі.
Згідно з уточнюючою довідкою, виданою ЗАТ «Завод «Дніпропластмас», від 29 квітня 2004 року №53/04 лд ОСОБА_1 з 26 липня 1984 року до 17 квітня 1995 року (10 років 1 місяць 21 день) працювала ливарником пластмас на виробництві виробів із пластичних мас гарячим способом, що передбачено Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
24 жовтня 2005 року позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 17 серпня 2007 року №106 ЗАТ «Завод «Дніпропластмас» відкликало раніше видані довідки особам, яким призначено пенсії на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема, і довідку від 29 квітня 2004 року №53/04 лд, видану позивачу.
ОСОБА_1 після припинення їй виплати пільгової пенсії звернулася до відповідача з вимогою про відновлення виплати пільгової пенсії, але у цьому їй було відмовлено.
З 23 жовтня 2010 року позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з довідкою ЗАТ Завод «Дніпропластмас» від 3 лютого 2011 року №8/0К ОСОБА_1 працювала ливарником пластмас на Дніпропетровському заводі «Дніпропластмас» з 26 липня 1984 року по 16 квітня 1995 року при п'ятиденному робочому тижні та 8-годинному робочому дні.
Відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Розділом XI «Хімічне виробництво» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, було передбачено роботу на виробництві виробів із пластичних мас гарячим способом.
Розділом 21100000 X «Хімічне виробництво» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (через старість) на пільгових умовах, затвердженого Кабінетом Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, було передбачено роботу на виробництві виробів із пластичних мас гарячим способом (позиція 2110А010).
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, було передбачено роботу на виробництві виробів із пластичних мас гарячим способом (позиція 2110А010 Розділу Х «Хімічне виробництво»).
Розділом X «Хімічне виробництво» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, передбачено роботу на виробництві виробів із пластичних мас гарячим способом (позиція 10А.1).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд, який погодився з висновком суду першої інстанції, обґрунтовано зазначив, що у відповідача відсутні підстави, передбачені чинним законодавством, для припинення виплати позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у в редакції від 7 липня 2010 року (набрала чинності з 30 липня 2010 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
До прийняття зазначеної редакції статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України був встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
За правилами частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Спірні правовідносини виникли під час дії редакції статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачала річний строк звернення до суду.
Таким чином, у випадках звернення до суду з позовом після 30 липня 2010 року щодо позовних вимог за період до зазначеної дати повинен застосовуватись річний строк звернення до суду, залишок якого після 30 липня 2010 року не повинен перевищувати шести місяців. Оскільки позивач звернулася до суду 29 жовтня 2010 року, тобто залишок річного строку звернення до суду після 30 липня 2010 року не перевищує шести місяців, то її позовні вимоги підлягають задоволенню з 29 жовтня 2009 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції неправильно застосував шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що набрала чинності з 30 липня 2010 року), та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог за період з 29 жовтня 2009 року по 28 квітня 2010 року.
Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позивач клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не заявляла, її звернення до відповідача та прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська не зупиняють та не переривають перебіг встановленого шестимісячного строку звернення до суду.
В доводах касаційної скарги позивач помилково посилається на частину другу статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначена норма права не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки в ній йдеться про виплату за минулий час без обмеження будь-яким строком нарахованої суми пенсії, не отриманої з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, тобто на суми пенсій, які виплачуються органами Пенсійного фонду України у безспірному порядку.
Крім цього, суд першої інстанції безпідставно зобов'язав відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по 21 квітня 2011 року, оскільки позивачу з 23 жовтня 2010 року була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та позивач у позовних вимогах ставила питання про виплату їй пенсії по 23 жовтня 2010 року.
Апеляційний суд зазначених помилок не виправив.
Відповідно до положень частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
При зміні судового рішення суду першої інстанції за приписами пункту 4 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2011 року скасувати.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року змінити.
В абзаці другому резолютивної частини постанови слова та цифри «з 29 квітня 2010 року по 21 квітня 2011 року» замінити словами та цифрами «з 29 жовтня 2009 року по 22 жовтня 2010 року».
Доповнити резолютивну частину абзацом третім такого змісту: «Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про перерахунок пенсії за період з 1 лютого 2009 року по 28 жовтня 2009 року залишити без розгляду».
Абзаци третій, четвертий, п'ятий резолютивної частини постанови вважати відповідно абзацами четвертим, п'ятим, шостим.
В решті постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.