08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/37177/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання рішення нечинним та перерахунок одноразової грошової допомоги за касаційною скаргою Полтавського обласного військового комісаріату на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 16 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року,
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 13 січня 2010 року № 9 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII та згідно наказу начальника Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку від 1 березня 2010 року №41 виключений із списків особового складу військової частити. Під час проходження служби ОСОБА_1 була встановлена інвалідність ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Згідно рішення комісії Міністерства оборони України позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, а саме: 110376 грн. Проте при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не було враховано всі складові його грошового забезпечення, які передбачено частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, внаслідок чого допомога була виплачена у значно меншому розмірі.
Просив з урахуванням уточнення позовних вимог визнати нечинним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 18 травня 2010 року №3 в частині визначення суми при нарахуванні позивачу одноразової грошової допомоги як особі, яка стала інвалідом ІІ групи під час проходження військової служби; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та доплатити позивачу одноразову грошову допомогу як особі, яка стала інвалідом ІІ групи під час проходження військової служби, в розмірі 54-річного грошового забезпечення з урахуванням надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, в сумі 198,75 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань в сумі 1022 грн, премії в сумі 132,50 грн.
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 16 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 16 березня 2011 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку ІНФОРМАЦІЯ_1 , судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу та згідно наказу Міністра оборони України від 13 січня 2010 року № 9 був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII. Наказом начальника Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку від 1 березня 2010 року №41 позивач був виключений із списків особового складу військової частити.
Позивачу була встановлена ІІ група інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою Полтавської медико-соціальної експертної комісії серії 7-66 ТЕ № 0198010 від 23 грудня 2009 року.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 18 травня 2010 року №3 позивачу призначена одноразова грошова допомога в розмірі 54-місячного грошового забезпечення в сумі 110 376 грн, яка наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 грудня 2010 року № 408 перерахована ОСОБА_1 .
Згідно з довідки Полтавського обласного військового комісаріату від 26 січня 2011 року №11 грошове забезпечення позивача за останньою займаною посадою складало 3397,25 грн, з урахуванням: посадового окладу - 1325 грн, окладу за військовим званням - 135 грн, надбавки за вислугу років - 584 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі - 1022 грн, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі - 198,75 грн, премії - 132,50 грн.
Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.
Водночас частина друга статті 9 Закону № 2011-XII елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон № 2011-XII, який має вищу юридичну силу.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року (справа №21-383а13), яка відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 16 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.