07 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/50644/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Малинін В.В., Штульман І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Зміївської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про поновлення на роботі, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Зміївської РДА Харківської області.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2011р. позивачу поновлено строк звернення до суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р.в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011р. скасовано рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволено.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до частини 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до частини 3 статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Судами встановлено, що позивач проходив публічну службу на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Зміївської РДА Харківської області.
Розпорядженням Голови Зміївської РДА від 17.08.2010р. №95-к позивача звільнено із займаної посади з 17.08.2010р. за прогули без поважних причин.
Вказане розпорядження видане на підставі акту про відсутність позивача на робочому місці від 12.07.2010р., згоди профспілкового комітету Зміївської РДА від 11.08.2010р. (протокол №36 від 10.08.2010р.)
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходив із того, що згідно актів від 14.06.2010р. та від 12.07.2010р. позивач з 14.06.2010р. по 12.07.2010р. був відсутній на робочому місці без поважних причин, в журналі реєстрації виходу на роботу працівників РДА відсутні підписи позивача. Крім того, доводи позивача про присутність на роботі, які він підтверджує наданою документацією, спростовуються відсутністю відміток канцелярії, також судом першої інстанції не взяті до уваги пояснення про перебування в коридорі та кабінетах підлеглих. Кількість днів перебування на лікарняному не відповідають кількості днів відсутності позивача на роботі без поважних причин, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що спірне розпорядження видане пізніше, ніж через один місяць після виявлення проступку, згідно пояснень позивача від 22.07.2010р. він у період з 14.06.2010р. по 16.06.2010р. та з 29.06.2010р. по 22.07.2010р. знаходився на робочому місці, а у період з 17.06.2010р. по 27.06.2010р. перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АБФ №7603550. Крім того, акт службового розслідування, що міститься в матеріалах справи, за висновками якого пропоноване звільнення позивача, не стосується подій, покладених в обґрунтування спірного розпорядження про звільнення, а тому таке розпорядження прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи факти прогулу з боку позивача без поважних причин не знайшли свого підтвердження, накладаючи дисциплінарне стягнення відповідач в порушення вимог частини 3 статті 149 КЗпП України не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, а тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Зміївської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про поновлення на роботі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.В. Малинін
І.В. Штульман