10 жовтня 2014 року м. Київ К/800/359/14
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши у порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2013 року,
У жовтні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 14 квітня 2010 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, як пенсіонер, та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 15 серпня 2001 року позивач є фізичною особою-підприємцем, з 1 січня 2013 року перебуває на спрощеній системі оподаткування. У травні 2013 року позивач отримав вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про встановлення недоїмки від 20 травня 2013 року № Ф 1238 зі сплати єдиного внеску в сумі 5991,79 грн. Рішенням управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 19 червня 2013 року № 14439/07 була скасована вимога від 20 травня 2013 року № Ф 1238, та цього ж дня прийнята нова вимога № Ф 2098, відповідно до якої позивача зобов'язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 7303,49 грн. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 19 червня 2013 року № Ф 2098 про сплату недоїмки у розмірі 7303,49 грн задоволено повністю. Проте 1 жовтня 2013 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 вересня 2013 року ВП №39729233 щодо стягнення з позивача на користь управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області заборгованості у розмірі 6960,48 на підставі вимоги про сплату недоїмки № Ф 2098 від 2 серпня 2013 року. Як вбачається із вимоги № Ф 2098 від 2 серпня 2013 року управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області встановило позивачу недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 8497,52 грн. Просив з урахуванням уточнень позовних вимог визнати незаконною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про сплату боргу № Ф 2098 від 2 серпня 2013 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 8497,52 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про сплату недоїмки № Ф2098 від 2 серпня 2013 року в розмірі 8497,52 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, отримує пенсію за віком з 15 квітня 2010 року на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до підпункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується посвідченням від 30 вересня 2012 року НОМЕР_1. Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 серпня 2011 року. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного внеску з 17 серпня 2011 року, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску № 1600/5 від 17 серпня 2011 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку від 5 лютого 2013 року. 2 серпня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийнято вимогу про сплату недоїмки за періоди серпень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-березень та квітень-червень 2013 року зі сплати єдиного внеску всього в сумі 8497,52 грн станом на 2 серпня 2013 року.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
Відповідно до положення пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609VI, яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною 4, в якій зазначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи?підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.
Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років та інш.). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 цього Закону та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникає у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі якої, як встановили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VІ, оскільки ця норма не містить жодних обмежень та умов щодо набуття ФОП статусу пенсіонера за віком.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.