24 жовтня 2014 року м. Київ 810/5131/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КАР»
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення
рішення, податкової вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КАР» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2014 № 0005111502, податкової вимоги від 29.04.2014 № 1477-25.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 року.
Спірна вимога складена відповідачем на підставі даних поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року, в якій підприємством задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 66260,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки підприємство відповідно до пункту 200.5 статті Податкового кодексу України має право на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку із сплатою податку на додану вартість у складі ціни основних засобів.
У свою чергу, визначена у подтковій декларації за лютий 2014 року сума у розмірі 66260,00 грн. мала бути списана з облікової картки платника податку, оскільки позивачем відображено у податковій звітності позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у розмірі 389714,00 грн. за листопад 2013 року.
Таким чином, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті безпідставно та підлягають скасуванню.
Відповідач позову не визнав. Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач зазначив, що перевіркою виявлено заниження позивачем значення рядка 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 у сумі 389714,00 грн.
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Щодо податкової вимоги, відповідач у запереченнях на позов нічого не зазначив.
В судовому засіданні 14.10.2014 представник відповідача просив суд оголосити перерву для надання додаткових доказів у справі. У зв'язку з цим, суд протокольною ухвалою зобов'язав відповідача надати суду пояснення з яких підстав та за наявності яких документів ревізор-інспектор дійшов висновків, які викладені в Акті камеральної перевірки. У зв'язку з вказаним, судом на підставі частини дургої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України було оголошено перерву до 22.10.2014.
У судове засідання 22.10.2014 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.
Уповноважені представники відповідача у судове засідання 22.10.2014 не з'явились. Від відповідача до суду будь-яких заяв або клопотань не надходило. Крім того, відповідачем також не було надано суду будь-яких письмових пояснень з яких підстав та за наявності яких документів ревізор-інспектор дійшов висновків, які викладені в Акті камеральної перевірки та у зв'язку з чим судом було оголошено перерву в судовому засіданні.
Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи розписки.
Суд протокольною ухвалою на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України прийняв рішення про подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження в межах строків розгляду адміністративних справ.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 20.01.2014 № 17/15-2/38559573 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, при перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за листопад 2013 року.
Відповідно до поданої ТОВ «Євро Кар» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2013 року встановлено, що платником розрахована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (податкових) періодів (рядок 23.2) у розмірі 389714,00 грн. відповідно до вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України і вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Дата реєстрації ТОВ «Євро Кар» платником податку на додану вартість 29.03.2013.
Під час перевірки показників податкової декларації за листопад 2013 року встановлено, що платником у рядку 23 задекларовано заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 389714,00 грн., відповідно до Додатку 2 до декларації за листопад 2013 року «Довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді і підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» задекларовано звітний період, у якому виникла сума жовтень 2013 року і частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах і не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 4 розрахунку бюджетного відшкодування).
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Євро Кар» відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, платником у рядку 18 задекларовано позитивне значення у сумі 1530,00 грн.
За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України - завищено значення рядка 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року у сумі 389714,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 № 0005111502, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 у сумі 389714,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 97428,50 грн.
Також, податковим органом складено податкову вимогу від 29.04.2014 № 1477-25 про стягнення з позивача 163688,50 грн., з них за основним платежем 66260,00 грн. і 97428,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення і вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, який набрав чинності 10.01.2012 і втратив чинність 30.12.2013, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (надалі - Порядок № 1492).
Згідно з пунктом 14.2 Порядку № 1492 у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, додатками до декларації, зокрема, є довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2).
Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2) (пункт 4.6.4 Порядку № 1492 у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу положень пункту 4.6.5 Порядку № 1492 у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).
Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.
При цьому, платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Податковий кодекс України).
В свою чергу, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (пункт 200.5 статті 200 Податковий кодекс України).
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став встановлений контролюючим органом факт зазначення ТОВ «Євро Кар» у рядку 23.2 «у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» бюджетного відшкодування у розмірі 389714,00 грн., що, на думку відповідача, є порушенням пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодекс України і підпункту 4.6.4, підпункту 4.6.5 пункту 4.6 розділ V пункту 14.2 розділ ІІІ Порядку № 1492, а саме: у зв'язку з відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки вказаний суб'єкт господарювання зареєстровано як платника податку на додану вартість менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (29.03.2013).
Судом встановлено, що підставою для задекларованого зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало придбання ТОВ «ЄВРО КАР» основних засобів.
Основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункту 14.1.138 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЄВРО КАР» у період з квітня по серпень 2013 року придбало легкові автомобілі, згідно митних декларацій:
- № 125110001/2013/100850 від 11.04.2013 ТОВ «ЄВРО КАР» заявлено до митного оформлення автомобілі INFINITI FX37, кузов № JN8CS1MW1DM171015 (сплачено до державного бюджету ПДВ у сумі 62171,16 грн.); INFINITI FX37, кузов № JN8CS1MW7DM172248 (сплачено до державного бюджету ПДВ у сумі 61601,04 грн.);
- № 125110001/2013/101213 від 29.05.2013 TOB «ЄВРО КАР» заявлено до митного оформлення автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350, кузов № 4JGBB8GB8BA673314 (сплачено до державного бюджету ПДВ у сумі 54789,81 грн.);
- № 125110001/2013/101589 від 23.07.2013 ТОВ «ЄВРО КАР» заявлено до митного оформлення автомобілі MERCEDES-BENZ ML 350, кузов № 4JGDA5H86CA014674 (сплачено до державного бюджету ПДВ у сумі 66440,70 грн.), MERCEDES-BENZ Е 350, кузов № WDDHF8JB6DA682422 (сплачено до державного бюджету ПДВ у сумі 67361,83 грн.);
- № 125110001/2013/101889 від 29.08.2013 ТОВ «ЄВРО КАР» заявлено до митного оформлення автомобіль MERCEDES-BENZ Е 350, кузов № WDDHF8JB3DA663553 (сплачено до державного бюджету ПДВ у сумі 73036,21 грн.);
- відповідно до митної декларації № 125110001/2013/101890 від 29.08.2013 ТОВ «ЄВРО КАР» заявлено до митного оформлення автомобіль LEXUS RX 450Н, кузов № JTJBC1BA3C2049971 (сплачено до державного бюджету ПДВ у сумі 61238,77 грн.).
Таким чином, за період з квітня по серпень 2013 року ТОВ «ЄВРО КАР» сплачено до Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 446 639,52 грн.
Відповідно до наданих позивачем суду копій наказів, Актів приймання передачі основних засобів, інвентарних карток обліку і довідок, а також свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів, зазначені автомобілі перебувають на обліку ТОВ «ЄВРО КАР» та належать даному підприємству.
Як було зазначено, у відповідності до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, зокрема, були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Тобто, дана норма містить застереження, а саме - нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Проте, відповідачем до уваги вимоги цієї норми прийняті не були.
Крім того, представник відповідача не зміг пояснити суду чи перевірялась податковим органом та обставина, що позивачем формувався податковий кредит саме у зв'язку із придбанням основних засобів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 № 0005111502 і воно підлягає скасуванню.
Відносно податкової вимоги від 29.04.2014 № 1477-25, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачем у березні 2014 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року, в якій підприємством у рядку 18 і рядку 25 зазначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 66260,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що на час подання вказаної податкової декларації підприємству не було відомо про те, що податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 389714,00 грн. за листопад 2013 року. Водночас, сума у розмірі 66260,00 грн. мала бути списана з облікової картки платника, з огляду на наявність позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи викладене і з огляду на те, що судом встановлено протиправність визначення податковим органом суми завищеного бюджетного відшкодування за листопад 2013 року, спірна вимога також підлягає скасуванню як протиправна.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.03.2014 № 0005111502.
3. Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.04.2014 № 1477-25.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.