ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/19765/14 23.10.14
За позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії
"Надра України";
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта";
про стягнення 119 212,14 грн.
Суддя О. В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Борисенко Д. В., представник, довіреність № 56 від 15.07.2014 р.;
Від відповідача: Дубчак С. Є., представник, довіреність № 10-94-7/д від 19.02.2014 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 119 212,14 грн. заборгованості по договору № 7/2974-Р-160М/13 від 19.12.2013 року, а також 2 384,24 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/19765/14, розгляд справи призначено на 09.10.2014 р.
Представником відповідача 09.10.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування доказів у позивача. Судом зазначене клопотання відповідача задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року відкладено розгляд справи до 23.10.2014 року., витребувано від позивача первинні документи, в тому числі калькуляцію, що підтверджують формування ціни робіт, а також термін їх виконання, визначених в додатку № 1 до договору № 7/2974-Р-160М/13 від 19.12.2013 року; звіт у письмовій формі, підготовлений на виконання п. 4.1 договору № 4/2974-Р-160М/13 від 19.12.2013 року; докази передачі ПАТ "Укрнафта" звіту у письмовій формі підготовленого на виконання п. 4.1 договору № 4/2974-Р-160М/13 від 19.12.2013 року.
У судовому засіданні 23.10.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідач у судовому засіданні та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на наступне. Договір № 7/2974-Р-160М/13 від 19.12.2013 був укладений у зв'язку з безвихідним становищем, в яке було поставлено ПАТ "Укрнафта" через безпідставне застосування Держгеонадрами ч. 3 п. 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, що не відповідає законодавству України. Відповідно до вказаної норми "проведення моніторингу та наукове супроводження виконання особливих умов користування надрами, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, здійснюються спеціалізованими державними геологічними підприємствами, установами та організаціями". На підставі зазначеної сумнівної правової норми були видані підзаконні акти - наказ Державної служби геології та надр України "Про затвердження Положення про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування" № 155 від 06.11.2011 та наказ № 44 від 15.02.012, яким були затверджені Методичні рекомендацій з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування. Названими актами був незаконно встановлений порядок укладення оплатних договорів на послуги/роботи, які належать до обов'язків Держгеослужби та проводяться державними підприємствами. У випадку відсутності укладених договорів, Держгеослужба могла зупинити дію спецдозволів. на підставі яких ГІАТ "Укрнафта" видобуває вуглеводні, що враховуючи фізико-технічні особливості видобування, призвело б до невідновної зупинки виробництва. У зв'язку з наведеним, при укладенні договору та його виконанні було порушено п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України щодо свободи договору, а також ст.ст. 4, 5, 6, ч. 4 ст. 12 Господарського кодексу України, що встановлюють конституційні основи правового господарського порядку в Україні. ПАТ "Укрнафта" має намір оскаржити вищевказані нормативні акти протягом тижня, що у разі задоволення адміністративних позовів, підтвердить наведену позицію ПАТ "Укрнафта".
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Національною акціонерною компанією "Надра України" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник) 19.12.2013 року було укладено договір про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування № 7/2974-Р-160М/13, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати для замовника роботи, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування з метою видобування корисних копалин на Козіївському родовищі. Обсяг робіт, етапи (підетапи) та строки їх виконання наведені в календарному плані, який є додатком № 1 до дговору на проведення робіт по моніторингу (п. п. 1.1-1.2 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору та протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до договору) визначено, що ціна робіт з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування з метою видобування корисних копалин на Козіївському родовищі на 2013 рік становить 119 212,14 грн.
Згідно з п.5.2 договору, замовник перераховує виконавцю попередню оплату у розмірі 100% від вартості робіт за відповідним етапом (підетапом). Перерахування попередньої оплати здійснюється на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури.
У п.п. 4.1, 4.2 договору сторонами визначено, що по звершенню кожного етапу (підетапу) виконавець надає замовнику підписаний ним акт здавання-приймання виконаних робіт в 2-х примірниках та звіт у письмовій формі. Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання звіту та акту здавання-приймання виконаних робіт, якщо вони відповідають умовам договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний та належним чином оформлений акт здавання-приймання виконаних робіт.
Як свідчать матеріали справи, згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № Н-00000019 від 14.01.2014р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками, позивачем були виконані обумовлені договором роботи з проведення моніторингу за договору № 7/2974-Р-160М/13 на суму 119 212,14 грн.
За доводами позивач, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт не виконав, виставлений для оплати рахунок-фактуру № Н-00000525 від 11.08.2014р. на суму 119 212,14 грн. не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до п. п. 5.2 договору, замовник перераховує виконавцю попередню оплату у розмірі 100% від вартості робіт за відповідним етапом (підетапом). Перерахування попередньої оплати здійснюється на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури.
Матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідача рахунок-фактуру № Н-00000525 від 11.08.2014р. на суму 119 212,14 грн. за договором № 7/2974-Р-160М/13 та отримання такого рахунку відповідачем 15.08.2014 р.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № Н-00000019 від 14.01.2014р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками, позивачем були виконані обумовлені договором роботи з проведення моніторингу за договору № 7/2974-Р-160М/13 на суму 119 212,14 грн.
Згідно з п. 2.1.2. договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами цього договору, здійснювати оплату за виконані роботи.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість виконаних робіт у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої складає 119 212,14 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Доказів здійснення оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 119 212,14 грн., суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані та спожиті відповідачем послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в розмірі 119 212,14 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Надра України" (03151, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 31169745) 119 212 (сто дев'ятнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 14 коп. заборгованості та 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 28.10.2014 р.