"06" листопада 2014 р. м. Київ К/800/36219/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В.,
секретар судового засідання - Наумець О.В.;
за участю: представників позивача - Журавель Ю.О., Крупського С.В.; представника відповідача - Сахарова М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРАЗРЕСУРС» УКРАЇНА» до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (Дніпропетровської митниці Міндоходів), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року,
У листопаді 2012 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРАЗРЕСУРС» УКРАЇНА» (Товариство) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці (Митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості, карток відмови у митному оформленні та зобов'язання вчинити дії.
Зазначали, що оскаржуваними рішеннями Митниці визначено митну вартість ввезеного позивачем товару (вугілля коксівне марки « 2Ж») за третім методом (вартістю аналогічних товарів), та відмовлено у прийнятті митних декларацій у зв'язку з таким коригуванням.
Посилаючись на те, що надали митному органу усі необхідні документи, що підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту, а внаслідок здійснення коригування надмірно сплатили митних платежів в розмірі 218 367,16 грн, просили, з урахуванням уточнення позовних вимог визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні № 110010000/2012/01489 від 31 жовтня 2012 року, № 110010000/2012/01491 від 1 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01492 від 1 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01497 від 2 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01498 від 2 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01499 від 4 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01500 від 4 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01501 від 5 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01505 від 5 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01506 від 6 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01508 від 6 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01513 від 7 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01510 від 7 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01524 від 9 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01526 від 9 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01533 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01534 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01535 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01550 від 14 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01562 від 16 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01570 від 18 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01582 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01583 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01585 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01586 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01623 від 28 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01666 від 4 грудня 2012 року; визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2012/601129/1 від 31 жовтня 2012 року, № 110010000/2012/601131/1 від 1 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601133/1 від 1 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601137/1 від 2 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601139/1 від 2 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601141/1 від 4 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601140/1 від 4 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601145/1 від 5 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601147/1 від 5 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601148/1 від 6 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601151/1 від 6 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601156/1 від 7 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601158/1 від 7 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601169/1 від 9 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601167/1 від 9 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601176/1 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601177/1 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601179/1 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601192/1 від 14 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601202/1 від 16 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601212/1 від 18 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601226/1 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601227/1 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601228/1 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601229/1 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601264/1 від 28 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601304/1 від 4 грудня 2012 року; зобов'язати Митницю надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРАЗРЕСУРС» УКРАЇНИ» надмірно сплаченої суми ПДВ у розмірі 218 367,16 грн, шляхом її зарахування на поточний рахунок Позивача.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» (правонаступник позивача), посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту з ВАТ «Воркутауголь» (Росія) у жовтні - грудні 2012 року позивачем ввезено на митну територію України 27 партій коксівного вугілля марки « 2Ж». Задекларована митна вартість, обчислена за ціною договору, склала 175 доларів США за тонну. Загальна вартість усіх партій товару склала 2 390 482,5 доларів США.
На підтвердження заявленої вартості, окрім митних декларацій, Підприємство надало Митниці такі документи: зовнішньоекономічний контракт з додатковими угодами; накладні ЦІМ/УМВС; висновок про вартісні характеристики, підготовлений експертною організацією; інвойси; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю; сертифікат походження товару; сертифікат якості товару, копію митної декларації країни відправлення; довідку про декларування валютних цінностей.
У зв'язку з наявністю у ЄАІС ДМСУ відомостей про вищу ціну митних оформлень аналогічного товару, відповідач додатково витребував: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
Позивач від подання документів відмовився.
У зв'язку з цим, Митницею відмовлено у прийнятті декларацій, винесені оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні. Митна вартість ввезеного товару визначена за третім методом (ціною на аналогічні товари) на рівні 185 доларів США за тонну.
Відмовивши у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у Митниці виникли обґрунтовані сумніви у задекларованій вартості товару, а тому невиконання вимог Митниці щодо подання додаткових документів тягне за собою самостійне визначення такої вартості митним органом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів не погоджується.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України від 13 березня 2012 року № 4496-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що у оскаржуваних рішеннях єдиною підставою для виникнення сумнівів у задекларованій позивачем митній вартості зазначена наявність у поданих документах розбіжностей: «заявлена митна вартість, згідно з наданими документами, нижча ніж в електронних документах, пов'язаних з перевіркою даних за ВМД».
Колегія суддів звертає увагу не те, що розбіжність у ціні, задекларованій позивачем та відомостями Митниці про вартість аналогічних товарів становить 5,7 %.
Така відмінність вбачається незначною і такою, що може бути спричинена коливаннями ринкової кон'юктури, тому у цьому конкретному випадку сама по собі не може бути підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у задекларованій вартості.
Під час судового розгляду Митниця також послалась на те, що у декларації позивач зазначив про придбання товару у виробника (ВАТ «Воркутауголь»), проте з доданих документів з'ясовано інше (ЦОФ «Печорська» ВАТ «Воркутауголь»).
Позивач спростував це твердження та вказав, що відправником товару є ЦОФ «Печорська» ВАТ «Воркутауголь», яка є структурним підрозділом ВАТ «Воркутауголь», про що надав відповідні підтверджуючі документи.
Колегія суддів зазначає, що вирішення таких незначних непорозумінь, які, до того ж, легко усуваються, має здійснюватися на етапі проведення консультацій з декларантом.
Нез'ясування Митницею цього питання, ігнорування висновку експертної організації про відповідність ціни контракту ринковим цінам, свідчить про формальний підхід митного органу до перевірки правильності заявленої вартості.
В процесі судового розгляду Митницею також стверджувалось, а суди погодились з такими доводами, про те, що позивач реалізує товар на внутрішньому ринку за ціною, нижчою, ніж витрати на придбання та транспортування (1 719 грн за тонну за розрахунком Митниці).
Таке твердження є внутрішньо суперечливим, оскільки реалізація товару за нижчою ціною не може свідчити про його купівлю за більшою ціною.
Крім того, сам факт заниження ціни реалізації не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач продає вугілля по ціні 1 460 грн без ПДВ за тонну, а контрактна вартість (яка включає перевезення до кордону) становить менше 1 400 грн.
Митниця не вказала спосіб, за яким вона розрахувала ціну придбання товару на рівні 1 719 грн за тонну. Проте з заперечень на позов вбачається, що ця сума включає і ПДВ. Тому порівняння ціни купівлі, обчисленої з ПДВ, з ціною продажу, яка ПДВ не включає, є необґрунтованим та таким, що не може свідчити про недостовірність задекларованої вартості.
Посилання Митниці на невчасну оплату позивачем товару (фактично сплачено 2 018 117,5 доларів США з контрактної вартості 2 390 482,5 доларів США) помилково взяті судами до уваги, оскільки стосуються виключно дисципліни виконання господарських зобов'язань між суб'єктами приватного права.
Таким чином, рішення Митниці про коригування митної вартості та картка відмови у митному оформленні є незаконними, а суди дійшли помилкових висновків про необґрунтованість позову в цій частині вимог. Це, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову в цій частині вимог.
В той же час, вимога щодо зобов'язання Митниці надати висновок про повернення надмірно сплаченої суми ПДВ не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої та третьої статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З системного аналізу Податкового кодексу України вбачається, що повернення коштів здійснюється за заявою платника. Оскільки Товариство не зверталось до Митниці із заявою про повернення коштів, та, відповідно, не отримувало відмови, підстав для задоволення позову в цій частині вимог немає.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні № 110010000/2012/01489 від 31 жовтня 2012 року, № 110010000/2012/01491 від 1 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01492 від 1 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01497 від 2 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01498 від 2 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01499 від 4 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01500 від 4 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01501 від 5 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01505 від 5 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01506 від 6 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01508 від 6 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01513 від 7 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01510 від 7 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01524 від 9 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01526 від 9 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01533 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01534 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01535 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01550 від 14 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01562 від 16 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01570 від 18 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01582 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01583 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01585 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01586 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01623 від 28 листопада 2012 року, № 110010000/2012/01666 від 4 грудня 2012 року; визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2012/601129/1 від 31 жовтня 2012 року, № 110010000/2012/601131/1 від 1 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601133/1 від 1 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601137/1 від 2 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601139/1 від 2 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601141/1 від 4 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601140/1 від 4 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601145/1 від 5 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601147/1 від 5 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601148/1 від 6 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601151/1 від 6 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601156/1 від 7 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601158/1 від 7 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601169/1 від 9 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601167/1 від 9 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601176/1 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601177/1 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601179/1 від 11 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601192/1 від 14 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601202/1 від 16 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601212/1 від 18 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601226/1 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601227/1 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601228/1 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601229/1 від 19 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601264/1 від 28 листопада 2012 року, № 110010000/2012/601304/1 від 4 грудня 2012 року.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог немайнового характеру в розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) гривень 99 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
А.В.Єрьомін
О.В.Кравцов