06 листопада 2014 року м. Київ К/800/56198/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Цуркан М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Закарпатського обласного військового комісаріату на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії,
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року, позов задоволено.
ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язано направити матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області; Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та поновити виплату зазначеної пенсії починаючи з 7 жовтня 2009 року; виплатити недоотриману суму пенсії за період, починаючи з 7 жовтня 2009 року.
Суди мотивували свої рішення тим, що проживаючи за кордоном, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Закарпатський обласний військовий комісаріат звернувся з касаційною скаргою на вказані рішення судів, в якій просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).
Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки повторюють аналогічні доводи заперечень на позов та апеляційної скарги, які були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
За обставин, коли у такій категорії спорів існує судова практика Вищого адміністративного суду України (відповідна правова позиція висловлена в ухвалі від 20 лютого 2013 року № К/9991/49491/12), а оскаржувані судові рішення їй не протирічать, підстав для перевірки матеріалів справи не вбачається.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Цуркан