28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/68225/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання наказу та рішення протиправними, стягнення недоотриманої суми грошової допомоги,
У лютому 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів. Уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправними та неправомірними рішення та дії відповідачів щодо перерахунку одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому 12 травня 2011 року ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, стягнути з Міністерства оборони України на його користь недоотриману суму одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги відповідачем проведена відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 21 лютого 2007 року без урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», яка передбачає порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині проведення ОСОБА_1 перерахунку суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році» в сумі 16447 грн. 20 коп. Визнано протиправним пункт 148 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 30 серпня 2011 року № 4 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі різниці між 54 та 48 місячним грошовим забезпеченням в сумі 16447 грн. 20 коп. Визнано протиправним п. 1 наказу військового комісару Чернігівського обласного військового комісаріату від 13 грудня 2011 року № 544 щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в сумі 16447 грн. 20 коп. Зобов'язано Міністерство оборони України зробити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. 29 листопада 2006 року наказом Міністра оборони України № 1898 звільнений з військової служби у запас за підпунктом пункту 67 «б» (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ-ЧНВ № 146117 з 12 квітня 2008 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з чим відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 131577 грн. 60 коп.
Згідно висновку медико-соціальної експертної комісії від 12 травня 2011 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності до 1 червня 2012 року, причиною якої стала травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. На підставі цього ОСОБА_1 було призначено одноразову грошову допомогу у зв'язку зі зміною стійкої втрати працездатності в розмірі 16447 грн. 20 коп.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що захворювання позивача пов'язане з проходженням військової служби, тому на вказані правовідносини поширюється дія ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
За змістом ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок).
Згідно підп. 2 п. 2 вказаного Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам II групи, у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.
Абзацом 5 підп. 4 п. 2 Порядку передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.
Водночас ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, виходячи з того, що позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, суди прийшли до правильного висновку, що він має право на одноразову грошову допомогу згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
Доводи касаційної скарги про те, що одноразова допомога повинна виплачуватись в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 21 лютого 2007 року, бо на таких умовах виплачувалась одноразова допомога при встановленні позивачу ІІІ групи інвалідності, не заслуговують на увагу, оскільки ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 12 травня 2011 року, тобто під час дії постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Інші доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та спростовуються висновками судів.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк