29 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4744/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Рибченко А.О., Степашко О.І., Федоров М.О,
розглянувши заяву державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України
ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.09.2014
у справі № 826/9065/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старт»
до ДПІ,
за участю третіх осіб, - товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт», товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-медіамаркет», товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Консалт», товариства з обмеженою відповідальністю «Екітем», товариства з обмеженою відповідальністю «Ювілайт», товариства з обмеженою відповідальністю «Зінат», товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Трейд»,
за участю прокуратури Солом'янського району м. Києва,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2013 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.02.2013 № 0000962203 та № 0000952203.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.09.2014 зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
ДПІ звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.09.2014, в якій просить скасувати зазначені постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва зі спору. На обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 у справі № 2а-11523/12/2670.
Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.
Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 09.09.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України, виходячи з установлених судами обставин справи щодо реального виконання операцій з поставки спірними контрагентами товарів та послуг в адресу Товариства, а також з факту використання позивачем придбаних активів у власній господарській діяльності, дійшов висновку про правомірність врахування витрат по цим операціями (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів та послуг) при визначенні об'єкта оподаткування ПДВ та податку на прибуток.
У той же час у справі № 2а-11523/12/2670, на рішення касаційного суду в якій посилається заявник, установлені судами обставини свідчили про номінальне оформлення операцій з поставки підрядних робіт платникові, які не супроводжувалися фактичним рухом активів та були оформлені недостовірними первинними документами. У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України зробив висновок про незаконність відображення таких операцій у податковому обліку платника.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини справи щодо фактичного виконання господарських операцій та їх документування, за наслідками оцінки яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.
З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України
Відмовити державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи № 826/9065/13-а до провадження Верховного Суду України.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
О.І. Степашко
М.О. Федоров