29 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/20622/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - ДПІ)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012
у справі № 2а-10905/11/2070
за позовом акціонерного товариства "Харківський дослідний ливарний завод" (далі - Товариство)
до ДПІ
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 № 0000442320 та від 09.08.2011 № 0000432320.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з придбання позивачем товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецконсалтинг» (далі - ТОВ «Промспецконсатинг») підтверджується документально, тоді як податковим органом не доведено нікчемності правочину з названим контрагентом.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що операції позивача зі спірним постачальником є номінально оформленими, не опосередковувалися реальним виконанням, а тому не можуть викликати будь-яких правових наслідків у податковому обліку Товариства.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ «Промспецконсалтинг» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011.
Результати цієї перевірки викладені в акті від 26.07.2011 № 3061/233/30430183, в якому зазначено про незаконне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання у названого контрагента товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з безтоварним характером цих операцій. На обґрунтування цього висновку податкова інспекція послалася на виявлені під час проведення перевірки ТОВ «Промспецконсалтинг» у рамках здійснення заходів з податкового контролю (акт перевірки від 07.04.2011 № 546/18-011/37091549) обставини щодо відсутності цього постачальника за місцезнаходженням, відсутності у нього дозвільних документів, а також майна, власних або орендованих основних засобів, виробничих фондів та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок в адресу позивача. Наведені факти було розцінено ДПІ як доказ здійснення ТОВ «Промспецконсалтинг» діяльності з проведення транзитних фінансових потоків та створення штучних умов для надання податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу у справі шляхом імітації виконання спірних поставок товару, що, у свою чергу, стало підставою для прийняття податковим органом:
податкового повідомлення-рішення від 09.08.2011 № 0000442320, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 98221 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями;
податкового повідомлення-рішення від 09.08.2011 № 0000432320 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 122 777 грн. за основним платежем із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У періоді, охопленому перевіркою, порядок формування валових витрат визначався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З викладених правових норм випливає, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ та податку на прибуток, а також наявність належним чином оформлених первинних облікових документів на купівлю товарів (робіт, послуг).
Аналізуючи відповідність сформованих позивачем податкового кредиту та витрат в оспорюваних сумах наведеним критеріям, суди, дослідивши рух активів у процесі виконання розглядуваних операцій, встановили, що на виконання договору купівлі-продажу від 03.01.2011 № ПК/Х-03/01 ТОВ «Промспец Консалтинг» (постачальник) поставило позивачеві (покупець) товарно-матеріальні цінності (бронзу ливарну, латунь ливарну, пруток); виконання зазначених операцій оформлено складенням видаткових накладних, податкових накладних; перевезення товару у процесі його поставки виконав залучений автоперевізник - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, що засвідчується товарно-транспортною накладною.
Суди не встановили недостовірності або суперечливості у поданих позивачем на обґрунтування податкового кредиту та валових витрат документах, а також наявність фактичних обставин, що дозволили б оцінити операції між Товариством та ТОВ «Промспец Консалтинг» як фіктивні.
ДПІ, в свою чергу, не подано доказів, які свідчать про те, що товар насправді не поставлявся позивачеві, або поставлявся іншою особою, ніж та, що вказані у первинних документах (ТОВ «Промспец Консалтинг»).
Посилання відповідача на фіктивний характер діяльності спірного постачальника саме по собі не може спростовувати реальність розглядуваних операцій. Наявність у контрагента ознак організації, що не провадить господарську діяльність, саме по собі не є доказом отримання покупцем необґрунтованої податкової вигоди, адже кожний учасник господарського обороту несе індивідуальну відповідальність за виконання своїх обов'язків та незалежно один від одного реалізує свої права. Відсутність у контрагента задекларованих основних та транспортних засобів саме по собі не є доказом фіктивності правочину за участю такого контрагента та не свідчить про нереальність товарного обороту.
У судових актах відображено, що оплату за поставлені товарно-матеріальні цінності було здійснено позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок контрагента, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Податковим органом не встановлено вексельної схеми, кругового руху та переведення безготівкових коштів у готівку саме платником, у результаті чого було б виявлено повернення в його адресу раніше направлених грошових коштів або переведення у готівкову форму коштів з банківського рахунку з метою їх виключення з податкового контролю.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої у даному разі податкова інспекція не довела, що основною метою Товариства було отримання доходу виключно або переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну економічну діяльність. ДПІ не доведено відсутність реальних господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг». На підставі цього суди зробили правильний висновок про відсутність передбачених законом підстав для невизнання права позивача на податковий кредит та валові витрати в оспорюваних сумах та притягнення позивача до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів, що було всебічно, повно та об'єктивно досліджені судами. В силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний суд не вправі досліджувати докази, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Норми матеріального права при розгляді цієї справи правильно застосовані судами; порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування або зміну судових актів, не виявлено.
З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
А відтак, керуючись статтями 55, 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Замінити державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова її правонаступником - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
2. Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі № 2а-10905/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько