ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 жовтня 2014 року 10:00 № 826/10088/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аха Страхування»
доВідділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві
провизнання протиправними та скасування постанов,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аха Страхування» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві, в якому просить:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 41421087 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.02.2014 р.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 41421087 про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.02.2014 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем оскаржувані постанови винесені всупереч чинному законодавству України, оскільки позивач не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа. Таким чином, відповідач, не пересвідчившись, що боржником не отримано постанови про відкриття виконавчого провадження, виніс незаконну постанову. При цьому, державним виконавцем жодним чином не доведено понесені витрати. В судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог не надано. За таких обставин, суд вважає причини неявки представника відповідача в судове засідання неповажними. Відповідно до листа, отриманого Окружним адміністративним судом м. Києва 25.09.2014 р., відповідач зазначив, що виконавчі провадження про стягнення з позивача судових витрат та судового збору передані для подальшого виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, у зв'язку із чим надати копії матеріалів виконавчого провадження № 41421087 немає можливості.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
24.02.2014 р. АТ «СК «Аха Страхування» отримано дві постанови ВП № 41421087 старшого державного виконавця Городньої Г.Ю. відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 14.02.2014 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 98,11 грн. та про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2 675,20 грн.
АТ «СК «Аха Страхування» (боржник) вважаючи вищевказані постанови протиправними, необґрунтованими та безпідставними, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом в якому просить їх скасувати.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Розглядаючи позовні вимоги ПАТ «СК «Аха Страхування» суд виходить зі змісту положень частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, при визначенні юрисдикції суд виходить з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
У той же час, згідно пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону № 606-XIV постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
За результатом аналізу наведених правових норм, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 606-XIV).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Статтею 1 названого Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 27 названого Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.
У той же час, перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу, покладає на виконавця обов'язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2013 р. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області розглянув справу № 303/5290/13-ц (2/303/2591/13) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аха Страхування» в особі Мукачівського відділення Закарпатського страхового агентства СК «Аха-Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування моральної шкоди.
За результатами розгляду вказаної справи, 10.09.2013 р. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області виніс постанову, залишену без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14.02.2014 р., якою позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «СК «Аха Страхування» в особі Мукачівського відділення Закарпатського страхового агентства СК «Аха-Страхування» на користь ОСОБА_126 487,15 грн.
Проте, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем АТ «СК «Аха Страхування» не отримувало постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 303/5290/13-ц, виданого 01.10.2013 р. Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з АТ «СК «Аха Страхування» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 26 752,02 грн.
Відповідно до п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.
У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Частиною 2 названої правової норми також закріплено виключний перелік виконавчих документів, під час виконання яких виконавчий збір не стягується, а саме: про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Проте, відповідач не пересвідчившись, що боржником не отримано постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчих витрат та виконавчого збору.
За таких обставин, оскільки АТ «СК «Аха Страхування» не отримувало постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 303/5290/13-ц, що позбавило останнього можливості добровільно виконати виконавчий документ, то винесення постанови Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві ВП № 41421087 про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.02.2014 р. суд вважає протиправним.
Суд також враховує той факт, що відповідачем не надано жодних доказів здійснення буд-яких заходів щодо примусового виконання постанови.
Враховуючи фактичні обставини справи, а також приписи частини 1 статті 6 Закону № 606-XIV, якою закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суд приходить до висновку, що постанова від 14.02.2014 р. ВП № 41421087 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2 675,20 грн. винесена всупереч положенням Закону № 606-XIV, а тому підлягає скасуванню.
Перевіряючи правомірність винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій 14.02.2014 р., суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до положень статті 41 Закону № 606-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 5 названої статті про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 606-XIV підлягають примусовому виконанню врегульовані положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802.
Так, відповідно до абзацу 3 підпункту 3.13.1 пункту 3.13 названої Інструкції про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Як зазначено в постанові про стягнення з боржника виконавчих витрат на проведення виконавчих дій від 14.02.2014 р. ВП № 41421087, ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання вищезазначеного рішення було витрачено: конвертів (20х0,50) на суму 10,00 грн.; марки (25х1,50) на суму 37,50 грн.; постанова з реєстру державного виконавця та користування ЄДРВП (25х1,34) на суму 33,50 грн.; виготовлення 1 екземпляру документів (заправка картриджу 0,52 та 1 лист паперу 0,07)*29 на суму 17,11 грн., тобто загальна сума витрат становить 98,11 грн.
Однак, матеріалами справи не підтверджено дотримання наведеної вимоги законодавства та не підтверджено обґрунтованості визначення витрат на проведення виконавчих дій саме у розмірі, визначеному постановою від 14.02.2014 року, що, на думку суду, свідчить про протиправність дій під час винесення зазначеної постанови та наявність підстав для її скасування.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність винесених постанов.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов ПАТ «СК «Аха Страхування» підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «СК «Аха Страхування» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві ВП № 41421089 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.02.2014 р.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві ВП № 41421087 про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.02.2014 р.
4. Присудити судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок на користь Приватного акціонерного товариства «СК «Аха Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О.Іщук