ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 жовтня 2014 року 11:46 № 826/15943/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Сізих Х.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
доВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві
провизнання протиправною та скасування постанови,
за участю представників сторін:
позивач: Слюсар С.В.
від відповідач: Мороз Л.Є.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.09.2014 р. ВП № 4283313.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві в порушення приписів чинного законодавства, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що заборгованість на виконавчим документом була погашена позивачем самостійно до початку примусового виконання рішення суду державним виконавцем, а тому оскаржувана постанова винесена відповідачем незаконно, а, отже, підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що рішення прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
04.04.2014 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві на підставі наказу № 910/14289/13, виданого 04.03.2014 р. Господарським судом м. Києва відкрито виконавче провадження ВП № 42833313 про стягнення з ПАТ «Украгазвидобування» боргу в розмірі 105 735,00 грн.
11.09.2014 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 42833313 про стягнення з ПАТ «Украгазвидобування» виконавчого збору у розмірі 10 537,50 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про її скасування.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 1 статті 6 Закону N 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
В силу статті 11 Закону N 606-XIV на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону N 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону N 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Статтею 27 Закону N 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону N 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження ВП № 42833313 з примусового виконання наказу № 910/14289/13, виданого 04.03.2014 р. Господарським судом м. Києва.
За вищезазначеним документом боржником є ПАТ «Укргазвидобування»
Державним виконавцем 04.04.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42833313.
Вказаною постановою встановлено боржнику виконати вимоги виконавчого документа в 7-денний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
З пояснень позивача вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 42833313 від 04.04.2014 р. надіслана ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві 16.08.2014 р. та отримана позивачем 18.08.2014 р., що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції. Однак, слід зазначити, що оскільки позивачем надано суду неякісну копію поштового відправлення, то точні дати відправлення та отримання поштової кореспонденції встановити неможливо. Крім того, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 31 Закону N 606-XIV, відповідачем не надано суду копії поштового відправлення з повідомленням про вручення.
Пунктом 2 вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2014 р. боржнику надано строк для добровільного виконання у строк до семи днів з моменту отримання постанови, а також пунктом 3 попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Однак як встановлено судом, виконавчий документ боржником у добровільний термін не виконано. Відомості щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження чи окремих пунктів в матеріалах справи відсутні.
Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження не отримано у встановлений чинним законодавством строк.
При цьому, позивачем 01.10.2014 р. до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві направлено заяву про повне виконання рішення боржником.
На підтвердження сплати боргу у розмірі 105 735,00 грн. позивачем надано платіжні доручення: № 3678 від 25.09.2014 р. на суму 52 867,50 грн. та № 3683 від 26.09.2014 р. на суму 52 867,50 грн.
Водночас, суд критично оцінює посилання позивача на те, що у зв'язку із невчасним надісланням відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу, останній був позбавлений можливості виконати наказ Господарського суду м. Києва від 04.03.2014 р. № 310/14289/13 у встановлений державним виконавцем строк, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону N 606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Суд, надаючи правову оцінку обставинам справи, зокрема, діям позивача, звертає увагу, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 42833313 від 11.09.2014 р. до дати винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.09.2014 р. ВП № 42833313, боржник не скористався своїми правами боржника, встановленими Законом N 606-XIV, а саме: не звернувся до державного виконавця в порядку статті 35 Закону N 606-XIV з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду в порядку статті 36 Закону N 606-XIV із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу чи порядку виконання, не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження. З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість виконання рішення суду у строк, встановлений для добровільного виконання.
Відповідно до п. 6 Пленуму Вищого адміністративного Суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21.05.2012 року № 5, судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем в межах повноважень, правомірно було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.09.2014 р. ВП № 42833313.
За таких обставин у суду відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 24373453 від 24.01.2014.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваної постанови.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі та у межах, визначених Законом N 606-XIV, з огляду на що суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У позові Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, 04053) решту суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири тисячі) гривень 30 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001).
3. Виконання постанови в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, 04053) решти суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири тисячі) гривень 30 коп. доручити відповідному підрозділу Державної фіскальної служби України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук
Повний текст постанови складено 05.11.2014 р.