ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
31 жовтня 2014 року м. Київ № 826/7936/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
головуючого судді - Добрівської Н.А., суддів: Дегтярьової О.В., Катющенка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14
доКабінету Міністрів України
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
05 червня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про:
- визнання протиправним порушення Кабінетом Міністрів України при розрахунку належної позивачам державної пенсії як компенсації втрати працездатності, шкоди здоров'ю під час ліквідації Чорнобильської катастрофи вимог Конвенції МОП «Про захист заробітної плати» 1949 року;
- зобов'язання Кабінету Міністрів України надати роз'яснення порядку нарахування та виплати належної позивачам пенсії як компенсації втрати працездатності, шкоди здоров'ю під час ліквідації Чорнобильської катастрофи вимог Конвенції МОП «Про захист заробітної плати» 1949 року.
02 липня 2014 року ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду.
22 вересня 2014 року на підставі ч.2 ст.26 КАС України та з дотриманням вимог ст.15-1 КАС України справа №826/7936/14 передана на розгляд судді Добрівської Н.А.
Ухвалою суду від 25 вересня 2014 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
28 жовтня 2014 року через канцелярію суду від представника позивачів надійшло клопотання, у якому, зокрема, заявлено вимогу про розгляд справи у відсутність позивачів.
Позивачі про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені у відповідності із вимогами ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, явку в судове засідання 28 жовтня 2014 року повноважних представників не забезпечили.
Представник у судовому засіданні 28 жовтня 2014 року відповідача проти позову заперечив.
З огляду на неявку в судове засідання позивачів, якими заявлено клопотання про розгляд справи у їх відсутність, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначають про те, що в 1990 році було оголошено про офіційне визнання Державою значне заниження рівнів іонізуючого випромінювання в 30 кілометровій зоні аварії на ЧАЕС та оприлюднені документи, відповідно до яких ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС працювали в 1986 - 1988 роках в небезпечних для здоров'я і життя умовах. Держава визнала всю відповідальність за допущення у відношенні позивачів - ліквідаторів аварії на ЧАЕС за втрату працездатності, шкоду завдану їх здоров'ю і взяла на себе зобов'язання щодо відшкодування завданої шкоди прийняттям Закону Української РСР від 28.02.1991р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви та з додаткових пояснень, викладених позивачами у заяві від 28.10.2014 року, порушення своїх прав бездіяльністю Уряду щодо відшкодування спричиненої їм шкоди, позивачі пов'язують саме з прийняттям Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 року постанови за №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка, за твердженням позивачів не враховує обов'язкові для виконання всіма державними органами вимоги конвенції 1949 року, оскільки не враховує ні характер виконуваних позивачем робіт, ні відповідних правових норм, діючих станом на квітень 1986 року, що є протиправним, оскільки суттєво обмежує конституційне право ліквідаторів аварії на ЧАЕС на отримання відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої їм незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до п.5, п.6 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Абзацом першим частини другої статті 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, який регламентує часові межі захисту прав і інтересів у сфері публічно-правових відносин. Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 99 КАС України. Відповідно до частини 1 вказаної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вбачається з позовної заяви:
- ОСОБА_14 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 08.02.1993 року;
- ОСОБА_12 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 19.08.2001 року;
- ОСОБА_11 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_3, виданого 01.10.1992 року;
- ОСОБА_10 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_4 с, виданого 27.09.2010 року;
- ОСОБА_8 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_5 та дублікатом посвідчення серії НОМЕР_6 від 09.11.2010 року;
- ОСОБА_9 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_7, виданого 07.02.2007 року;
- ОСОБА_7 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_8, виданого 07.12.1992 року;
- ОСОБА_6 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_9, виданого 03.12.1992 року;
- ОСОБА_13 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_10, виданого 02.12.1992 року;
- ОСОБА_5 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_11;
- ОСОБА_4 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_10, виданого 02.12.1992 року;
- ОСОБА_13 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_12, виданого 15.03.1992 року;
- ОСОБА_3 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_13, виданого 23.06.2010 року;
- ОСОБА_2 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_14, виданого 29.04.2004 року;
- ОСОБА_1 визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_15, виданого 13.08.2009 року.
Отже з дати отримання ними статусу ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та отримання відповідного посвідчення позивачі є учасниками правовідносин, які регулюються Законом України від 28.02.1991р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вказаного положення і наданих законодавцем повноважень Кабінетом Міністром України прийнято постанову від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності 01 січня 2012 року.
Вказаний нормативно-правовий акт був опублікований в «Урядовому кур'єрі» 30.11.2011р. №223 і в «Офіційному віснику України» №92 (05.12.2011р.), ст.3343, а тому саме з дати здійснення першої публікації вважається доведеною до відома громадян, в тому числі й до відома позивача.
За висновком суду, позивачі могли та повинні були дізнатись про зміст нормативно-правового акту, що визначає обсяг прав, свобод і інтересів позивача, а також процедуру їх реалізації і який, за твердженням позивачів, свідчить про наявність підстав для висновку про допущення Кабінетом Міністрів України протиправної бездіяльності, з часу його офіційного оприлюднення, відповідно, з цього часу позивачі набули право на оскарження цієї постанови або дій чи бездіяльності відповідних суб'єктів, пов'язаних з прийняттям цього нормативно-правового акта або його застосуванням.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2013 року за №К/9991/81749/12.
Таким чином на підставі наданих позивачами документів і викладених у позові і в додаткових поясненнях доводів суд приходить до висновку, що про порушення своїх прав бездіяльністю Кабінету Міністрів України, а саме, не врахуванням Урядом при винесені постанови від 23 листопада 2011 року за №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вимог Конвенції МОП «Про захист заробітної плати» 1949 року, позивачі дізналися (повинні були дізнатися) в листопаді-грудні 2011 року.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина 2).
У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений (частина 3 ст.171 КАС України).
При цьому, частиною 6 статті 171 КАС України встановлено, що якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.
Як вбачається з комп'ютерної інформаційної бази законодавства «ЛІГА», оголошення щодо відкриття провадження в адміністративних справах щодо визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 публікувались в «Офіційному віснику України» №23 від 2 квітня 2012р., №24 від 6 квітня 2012 р., №43 від 15 червня 2012р. та №82 від 5 листопада 2012р.
З огляду на наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що строк на оскарження бездіяльності Уряду, про наявність якої, на думку позивачів, вказує прийняття постанови від 23.11.2011 року №1210 без врахування положень Конвенції «Про захист заробітної плати» 1949 року, в силу положень частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України сплинув в червні 2012 року.
При цьому, позовна заява не містить посилань на обставини, які перешкоджали позивачам звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, не наведено доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку та не надано доказів на підтвердження таких доводів.
При цьому, посилання позивачів на те, що порядок і строк звернення до адміністративного суду встановлюються виключно Віденською конвенцією «Про право міжнародних договорів», відтак застосування частини 2 статті 99 КАС України при вирішенні даного спору є «не правовим і антиконституційним» не ґрунтуються на нормах національного законодавства.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч.2 ст.100 КАС України).
З огляду на дату звернення позивачів до суду з адміністративним позовом - 05 червня 2014 року, тобто, з пропуском визначеного частиною 2 статті 99 КАС України строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.99, 100, ч.6 ст.128, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст.185-187 КАС України.
Головуючий суддя: Н.А. Добрівська
Судді: О.В. Дегтярьова
В.П. Катющенко