14 жовтня 2014 року м. Київ 810/5484/14
17:28
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.
представників сторін:
від позивача - Бокало О.Я.,
від відповідача - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «ГАМАПЛАСТ Україна»
до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «ГАМАПЛАСТ Україна» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2014 № 0003612210 і від 15.05.2014 № 0003602210.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаних товарів оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, товар контрагентом фактично не поставлявся.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки господарські операції з ТОВ «Алві Груп» мали реальний характер - товар поставлений у повному обсязі і оплачений позивачем. Як стверджує позивач, товар використаний підприємством у власній господарській діяльності, а саме реалізовано покупцям. При цьому, реальність господарських операцій з ТОВ «Алві Груп» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими і іншими документами.
Представники відповідача у судові засідання не з'являлись.
Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення в яких відповідач позову не визнав, зазначив, що перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань. При цьому, податковим органом отримано лист Броварської ОДПІ відповідно до якого зареєстровано кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 32013100130000094 за ознаками вчинення злочинів передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а також інформацію про те, що посадові особи ТОВ «Алві Груп» не причетні до діяльності підприємства.
Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і наявні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між позивачем і ТОВ «Алві Груп» укладено договір купівлі-продажу від 01.11.2011 № 1/11 (а.с. 59-60) предметом якого є поставка фасоніни будівельної.
За результатами виконання договору виписано видаткові і податкові накладні.
Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми сплачених коштів за придбаний товар віднесено позивачем до складу витрат відповідних періодів.
Посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Алві Груп» за період з 01.10.2011 по 01.01.2014, за результатами якої складено Акт від 28.04.2014 № 223/22-1/30547089 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки (сторінка 3), Бориспільською ОДПІ отримано лист від 04.02.2014, який містить інформацію про зареєстроване кримінальне провадження № 32013100130000094 за ознаками вчинення злочинів передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а також відомості відповідно до яких посадові особи (засновники) ТОВ «Алві Груп» (код за ЄДРПОУ 36411171) не причетні до підприємницької діяльності.
Розглянувши матеріали перевірки, податковий орган зазначив, що враховуючи викладене господарські операції купівлі-продажу фасоніни будівельної, які були проведені між ВАТ «ГАМАПЛАСТ Україна» і ТОВ «Алві Груп» не спричиняють реальних наслідків зміни майнового стану і не створюють наслідки в податковому обліку ВАТ «ГАМАПЛАСТ Україна».
За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:
- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток у сумі 11768,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року;
- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у сумі 10233,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року 7253,00 грн. і грудень 2011 року 2980,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2014 № 0003612210, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 11768,00 грн., з них 11768,00 грн. за основним платежем і податкове повідомлення-рішення від15.05.2014 № 0003602210, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12791,00 грн., з них 10233,00 грн. за основним платежем і 2558,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
З огляду на те, що відповідач донарахував податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про не підтвердження реальності господарських відносин між ВАТ «ГАМАПЛАСТ Україна» і ТОВ «Алві Груп», судом досліджено дане питання і встановлено наступне.
На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Алві Груп» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:
- видаткової накладної від 29.11.2011 № 1129/1 на загальну суму 43516,16 грн., в тому числі ПДВ 7252,70 грн., від 08.12.2011 № 1208/2 на загальну суму 17878,91 грн., в тому числі ПДВ 2979,82 грн.;
- податкової накладної від 29.11.2011 № 24 на суму 43516,00 грн., в тому числі ПДВ 7252,70 грн., від 08.12.2011 № 7 на загальну суму 17878,91 грн., в тому числі ПДВ 2979,82 грн.;
- подорожніх листів від29.11.2011 № 517292 і від 08.12.2011 № 517299;
- довіреностей.
Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські, так і інші документи, які підтверджують придбання товару у контрагента.
При цьому, як встановлено судом, всі наведені вище документи містять підписи і скріплені печатками підприємств, а також досліджувались податковим органом в ході проведення перевірки. При цьому, будь-яких дефектів у вказаних документах податковим органом в ході перевірки не виявлено.
Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що придбана у ТОВ «Алві Груп» фасоніна будівельна перевозилась власними транспортними засобами ВАТ «ГАМАПЛАСТ Україна». При цьому, придбаний товар реалізовано покупцям «Кегичевське Фермерське господарство», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Агрофірма Пятихатська». На підтвердження даної обставини позивач надав суду копії видаткових накладних від 30.11.2011 № РН-78, від 08.12.2011 № РН-83, від 09.12.2011 № РН-85, від 21.12.2011 № РН-87, від 27.12.2011 № РН-88, копію товарно-транспортної накладної від 09.12.2011, копії довіреностей на прийняття товару.
Пов'язуючи господарську діяльність позивача з проведеними господарськими операціями з ТОВ «Алві Груп» суд зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців видами діяльності ВАТ «ГАМАПЛАСТ Україна» є: виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки висновків щодо відсутності фактів постачання ТОВ «Алві Груп» товарів на замовлення ВАТ «ГАМАПЛАСТ Україна».
В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ВАТ «ГАМАПЛАСТ Україна» і ТОВ «Алві Груп».
Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Алві Груп» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.
А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.
Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ «Алві Груп» на підставі розгляду інформацію Броварської ОДПІ про проведення досудового розслідування № 32013100130000094 за ознаками вчинення злочинів передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а також наявність протоколів допиту свідків.
Проте, суд не приймає до уваги дані посилання відповідача, оскільки досудове розслідування відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, факт проведення досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванні, а також вироку суду, який набрав законної сили щодо створенні і діяльності ВАТ «ГАМАПЛАСТ Україна» і ТОВ «Алві Груп».
Крім того, відповідач не надав суду витребувані ухвалою від 18.09.2014 належним чином засвідчені копії документів і матеріалів, які використані податковим органом в ході проведення перевірки.
Враховуючи викладене, висновок Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Алві Груп» є безпідставним і необґрунтованим.
Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Проте, як встановлено під час судового розгляду, у позивача наявні відповідні первинні документи, якими підтверджується обґрунтованість формування позивачем витрат.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові і податкові накладні.
У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав видаткові і податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 15.05.2014 № 0003612210 і від 15.05.2014 № 0003602210 є протиправними і підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.05.2014 № 0003612210 і від 15.05.2014 № 0003602210.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 жовтня 2014 р.