06 жовтня 2014 р. Справа № 804/10981/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСтепаненко В.В.
при секретаріНовченко Є.Ю.
за участю:
представників позивача представника відповідача Сивун Т.С., Задорожної Т.А., Фініченко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екомет Плюс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомет Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0005061501 від 22.05.2014 року, вважає його таким, що було прийнято із грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України та інших нормативних актах, зроблені всупереч діловій практиці та економічній суті господарських операцій. Таким чином, зазначене вище податкове повідомлення-рішення позивач просить визнати протиправним та скасувати з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екомет Плюс (код ЄДРПОУ 32351313) з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з ТОВ «Мет-Ком» (ЄДРПОУ 32351313) за січень 2014 року та подальшій реалізації, придбаних у вищевказаного підприємства, товарів (робіт,послуг).
За результатами перевірки складено акт від 22 квітня 2014 року №1476/04-63-22-03/32351313, у висновках якого зазначено, що ТОВ «Екомет Плюс» за січень 2013 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Мет-Ком», їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «Мет-Ком» (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 37718880) - ТОВ «Екомет Плюс» - ПАТ «МК» «Азовсталь» (контрагент - покупець, код ЄДРПОУ 00191158); встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, пункту 198.6 статі 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статі 201 Податкового Кодексу України; встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «Мет-Ком» (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 37718880) - ТОВ «Екомет Плюс» (контрагент - виробник, код ЄДРПОУ 32351313), встановлені порушення: п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 600 000,00 грн., у тому числі за січень 2014 року у розмірі 600 000,00 грн.; в порушення пункту 44.1 статі 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статі 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статі 200 Податкового кодексу України ТОВ «Екомет Плюс» сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (сертифікатами, документами, які свідчать про розвантаження товару, товарно-транспортними документами, які підтверджують складський облік, документами підтверджуючі матеріально-відповідальну особу на ТОВ «Екомет Плюс» (код ЄДРПОУ 32351313)), в результаті чого за січень 2014 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 600 000,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 600 000 грн.
22 травня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005061501 від 22.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 012 500,00 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.35 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судом встановлено, що між ТОВ «Мет-Ком» (продавець) та ТОВ «Екомет Плюс» (покупець) укладено договір №100114 від 10.01.2014 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію - товар, номенклатура, сортамент, кількість, ціна якого вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору.
На виконання умов договору отримано (оформлено) видаткові накладні, акти здачі-прийняття та податкові накладні на поставку товарів.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року.
Вищенаведені операції було відображено в бухгалтерському обліку на рахунку 631 у розрізі ТОВ «Мет-Ком» наступним чином: дебіторська заборгованість станом на 01.01.2014 року - відсутня; кредиторська заборгованість станом на 01.01.2014 року - відсутня; оборот за дебетом рахунку - відсутній; оборот за кредитом рахунку - 4 050 000,00 грн.; дебіторська заборгованість станом на 31.01.2014 року - відсутня; кредиторська заборгованість станом на 31.01.2014 року - 4 050 000,00 грн.
Транспортування товару відбувалось на умовах ІНКОТЕРМС 2010 (СРТ), тобто склад покупця. Таким чином товарно-транспортні накладні відсутні, оскільки по умовам договору (тобто поставка по умовам СРТ) не передбачає їх наявність. Матеріали доставлялись на склад підприємства «Екомет Плюс» автомобілями, а ціна доставки входила у вартість матеріалів.
Суд не погоджується з позицією податкового органу, що у договорі №100114 не вказано, яким чином відбувається розвантаження товару. ТОВ «Екомет Плюс» товар придбаний у ТОВ «Мет-Ком» розвантажувався власними силами, а згідно штатного розкладу №38-ОК-ш від 27.12.2013 року на ТОВ «Екомет Плюс» працює 4 робітника, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку, що кількість працівників не здатна розвантажити таку кількість товару за вказаний термін часу.
Згідно показань свідків на підприємстві позивача є погрузчики, а тому за допомогою техніки і відбувалась розгрузка матеріалів, що підтверджується техпаспортами.
Судом встановлено, що відповідачем складались запити від 14.04.2014 року та від 16.04.2014 про надання пояснень та їх документального підтвердження, в яких податковий орган просить надати: сертифікати якості на продукцію, отриманої від ТОВ «Мет-Ком» (ЄДРПОУ 37718880); яким чином відображено в документації складського обліку операції по отриманню продукції (робіт, послуг) від ТОВ «Мет-Ком» (код за ЄДРПОУ 37718880); хто є матеріально-відповідальною особою на ТОВ «Екомет Плюс».
У зв'язку з ненаданням запитуваних документів відповідачем складено акт про відмову в наданні належним чином завірених копій документів від 16.04.2014 року №1462/22-03/32351313.
Проте суд звертає увагу, що сертифікати якості на продукцію видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Згідно абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Чинне законодавство не зобов'язує платника податку надавати документи тільки до перевірки або письмових заперечень на акт перевірки, він може подати їх безпосередньо до суду як доказ на підтвердження обґрунтування своєї позиції.
Так, позивачем до матеріалів справи долучено відомості про матеріально-відповідальну особу на підприємстві ОСОБА_6, обов'язки якої підтверджується наказом №4 від 01.06.2011 року, посадовою інструкцією та договором про повну матеріальну відповідальність.
Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що поставки від ТОВ «Мет-Ком» відбулись, під час прийняття товару були складені необхідні первинні документи.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Екомет Плюс» є кінцевим споживачем сировини («Огара прокатного»), отриманого від ТОВ «Мет-Ком», який використаний в виробництві брикетів БМС-55.
Відповідно до наданих первинних документів при використанні 1000 тон концентрата ільмінітового, отриманого від ТОВ «Мет-Ком» вартістю 3 000 000,00 грн. ТОВ «Екомет Плюс» отримало 1298 т. брикетів БМС -10, які в подальшому реалізовані на публічне акціонерне товариство «МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «АЗОВСТАЛЬ» (ЄДРПОУ 00191158) за ціною 2 629 928,30 грн.
На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що вказана операція є завідомо збитковою.
Проте податковим органом не взято до уваги, що на ПАТ «Азов Сталь» поставлялась готова продукція, а матеріали на виробництво готової продукції списується калькуляцією по середній ціні. Таким чином, середня ціна нижча ціни на готову продукцію.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за №168/704. Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. У відповідності до частини 2 даної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно абзацу першого пункту 2.4 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб,відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Акт перевірки не містить жодного посилання на встановлення перевіряючими порушень позивачем вимог вищевказаних норм.
Суд зазначає, що самі по собі помилки у оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Зі змісту акту перевірки підприємства позивача від 22 квітня 2014 року №1476/04-63-22-03/32351313 вбачається, що висновок відповідача щодо нереального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мет-Ком» сформовано на підставі висновків акту ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області №181/05-66-15-01/37718880 від 26.03.2014 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Мет-Ком» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період: січень, лютий 2014 року.
Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України, передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.
Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.
При цьому у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.
Отже, посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - контрагента позивача як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.
Судом також не приймається до уваги твердження відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеним контрагентом, а також третіх осіб у ланцюгу, із посиланням на те, що постачальник не знаходиться за юридичною адресою.
Так, на момент укладення угоди та вчинення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Мет-Ком» було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за таким договором у позивача не було.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Екомет Плюс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005061501 від 22.05.2014 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екомет Плюс» судові витрати у розмірі 487,00 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень нуль копійок).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2014 року.
Суддя В.В. Степаненко