Справа № 201/8557/14-ц
2/201/2180/2014
28 жовтня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Демидової С.О.
при секретарі Пєронкові М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 11 січня 2008 року державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М. посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_1, за реєстровим № 3-19, яким ОСОБА_1 передав у власність квартиру, яка належала йому на праві приватної власності, а син - ОСОБА_6 прийняв у власність вказану квартиру. Але ІНФОРМАЦІЯ_1 року обдаровуваний ОСОБА_6 помер, у зв'язку з чим договір дарування припинив свою дію. З моменту посвідчення договору дарування і до дня своєї смерті син позивача не встиг переоформити право власності у встановленому законом порядку на даровану квартиру і відчужити нерухоме майно, а тому позивач має всі підстави вважати, що подарунок є збереженим за ним. Тому позивач просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 та поновити право власності на вказану квартиру у зв'язку з недійсністю договору дарування.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві з урахуванням уточнень позовних вимог та просив позов задовольнити.
Відповідачі у судовому засіданні позов визнали та не заперечували проти задоволення позовних вимог позивача.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився про час, день та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали суду листа про розгляд справи без участі представника.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено в судовому засіданні, 11 січня 2008 року державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М. було посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_1, за реєстровим № 3-19 /14-15/. Зміст даного договору дарування полягав в наступному: ми, з однієї сторони ОСОБА_1, іменований далі як Дарувальник та з другої сторони ОСОБА_6, іменований далі як Обдаровуваний, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій уклали цей договір про таке: Дарувальник передає у власність, а Обдаровуваний приймає у власність належну Дарувальнику на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1
Обдаровуваний ОСОБА_6 є сином позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 /а.с.9/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2
ОСОБА_6 не встиг переоформити право власності на квартиру, у встановленому законом порядку, на своє ім'я, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна /а.с.51-52/, відповідно до якого право власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_2, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору міни від 19 грудня 1995 року, посвідчений П'ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 3-8311.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 прийняв від ОСОБА_1 в дар спірну квартиру, однак переоформити право власності на своє ім'я не встиг в зв'язку зі смертю, тобто правові наслідки договору дарування, а саме реєстрація права власності за обдарованим, не настали, і тому суд вважає, що вимога позивача визнання недійсним договору дарування квартири та поновлення права власності на квартиру у зв'язку з недійсністю договору дарування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М. за реєстровим № 319, у зв'язку з ненастанням реальних наслідків даного виду правочину.
Поновити ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 у зв'язку з недійсністю договору дарування квартири.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя: С.О. Демидова