іменем України
Справа № 210/2105/13-к
Провадження № 1-кп/210/221/14
"03" жовтня 2014 р.
Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровскої області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю адвоката ОСОБА_5
з участю потерпілого ОСОБА_6
з участю обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився м. Кривий Ріг, громадянина України, освіта вища, одруженого, о не працює, раніше не судимого, зареєстрований
АДРЕСА_1 , прож. АДРЕСА_2 .
у скоєнні злочинів, передбачених ст. 187 ч.2, 189 ч.2 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_8 , 24.09. 2003 року, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вимагання грошових коштів в осіб, що займаються незаконним збором металобрухту на території селища ім. Ілліча в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , на автомобілі марки ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_9 прибули на під'їзну дорогу Нікопольського шосе до с. Ілліча Дзержинського району м. Кривого Рогу, де побачили два автомобілі марки "ЛУАЗ", що наближаються, завантажені металобрухтом. Здійснюючи свій элочинний намір, направлений на незаконне збагачення, ОСОБА_9 зупинив свій автомобіль марки ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_1 частково перегородивши рух двом автомобілям марки ЛУАЗ.
Після чого, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 , озброєний обрізком металевої труби, ОСОБА_12 , озброєним спецзасобом працівника міліції гумовою палицею ПР- 73, ОСОБА_13 , озброєним металевим молотком, вийшли зі свого автомобіля і зупинилися на узбіччі дороги.
Коли автомобілі ЛУАЗ, завантажені металобрухтом, наблизилися до автомобіля ВАЗ 21011, ОСОБА_11 , що знаходився в автомобілі, ввімкнув дальнє світло фар, засліпивши водіїв автомобілів ЛУАЗ, тим самим змусив їх зупинитися.
Скориставшись зупинкою автомобілів, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 і ОСОБА_12 підійшли до них і під загрозою застосування насильства, звернулися з вимогою, щоб всі, хто знаходяться в автомобілях ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 вийшли з машин і лягли ні землю, тим самим зламавши їх волю до опору. Потім ОСОБА_13 у присутності ОСОБА_9 Пиріг ОСОБА_17 і ОСОБА_12 під загрозою застосування фізичного насильства небезпечного для життя і здоров'я і під загрозою ушкодження і знищення майна автомобілів ЛУАЗ вимагав від ОСОБА_6 . ОСОБА_15 передати їм гроші 200 доларів США за безперешкодне провезення на цій ділянці дороги металобрухту. ОСОБА_16 , що знаходився біля потерпілих, переконав ОСОБА_18 і ОСОБА_19 не чинити опір нападаючим і виконати усі їх вимоги Після того, як нападаючі отримали від ОСОБА_19 , ОСОБА_15 згоду про виплату необхідної суми, останні були відпущені додому. Проте, при цьому, ОСОБА_13 , у присутності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 вимагав від ОСОБА_19 і ОСОБА_15 передати йому як заставу їх мобільні телефони, пообіцявши їх повернути одразу ж після передачі 200 доларів США. Таким чином, ОСОБА_13 заволодів належним ОСОБА_6 мобільним телефоном "Самсунг", вартістю 1 435 грн. ОСОБА_15 мобільним телефоном "Філіпс' вартістю 775 грн.
В той же день, приблизно о 23 год. 00 хв., в районі залізничного переїзду "101 км" на
Нікопольському шосе в м. Кривому Розі, ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , у присутності ОСОБА_16 , який був в змові, направленій на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілих, з
ОСОБА_11 , передали ОСОБА_12 у присутності ОСОБА_9 і ОСОБА_20 гроші в сумі
1 000 грн., які надалі були розділені між усіма учасниками скоєння злочину. . і
Допитаний в ході судового слідства обвинувачений ОСОБА_8 винним себе за ст. 189 ч. 2 КК України визнав повністю і суду пояснив, що намір у нього був направлений тільки на вимагання 200 доларів США в потерпілих. У нього та інших обвинувачених було бажання і надалі отримувати гроші в потерпілих за те, що вони їм будуть «кришувати» в незаконному зборі і вивезенні металобрухту. Мобільні телефони забрав в потерпілих за своєю ініціативою як заставу, оскільки в наявності в потерпілих 200 доларів США не виявилося. Матеріальна шкода потерпілим відшкодована.
Свою вину за ст. 187 ч. 2 УК України не визнає, оскільки ні в нього, ні в його друзів не було наміру завдавати потерпілим які-небудь тілесні ушкодження. Вони відпустили потерпілих під заставу їх двох мобільних телефонів і ті самі добровільно принесли і віддали їм 1 000 грн. Ніхто ніякого насильства над потерпілими не вчиняв.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_19 суду пояснив, що він з ОСОБА_21 незаконно займалися збором металобрухту на відвалах, вивозом та здачею його в металобрухт. 24.09.2003 р. приблизно в 21 год., коли вони вивозили на двох автомобілях ЛУАЗ металобрухт, їх зупинила група незнайомих хлопців, вимагали вийти з машини та лягти на землю. Вони сприйняли цих хлопців за охоронців, так як в одного була резинова міліцейська палка, за своє життя не боялися, а лише хвилювалися, що в них відберуть металобрухт. Коли ОСОБА_22 , який був з ними запропонував їм 200 доларів і ті погодилися. Сулім взяв й них мобільні телефони в заставу до того часу, як привезуть гроші, бо такої суми в них не було. У своєї знайомої вони взяли в борг 1000 грн і приїхали на « 101 км» на Нікопольське шосе, де в присутності ОСОБА_23 передали Єгорову 1000 грн., так як ОСОБА_24 не було з ними, то мобільні телефони їм не повернули. Завдана йому шкода відшкодована, матеріальних претензій до ОСОБА_25 не має, просить його суворо не карати.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 24.09. 2003 року, приблизно в 21 год. за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ; ОСОБА_12 , ОСОБА_8 вимагали гроші в осіб, що незаконно перевозили металобрухт. Вони вимагали в потерпілих за безперешкодний проїзд по дорозі 200 доларів США. Оскільки грошей в потерпілих не було, вони забрали у них як заставу їх мобільні телефони. Телефони знаходилися в ОСОБА_13 . Ніхто з них потерпілих не бив та їм не погрожував. Пізніше, того ж дня потерпілі самі привезли гроші і вони знаходилися в ОСОБА_12 . В ході досудового і судового слідства по своєму звинуваченню обмовив ОСОБА_13 в той частині, що нібито той сам на власний розсуд забрав в потерпілих їх мобільні телефони, оскільки хотів уникнути кримінальної відповідальності за скоєне. Насправді їх дії були узгоджені і направлені лише для досягнення однієї мети заволодіння грошима потерпілих шляхом їх вимагання.
24.04. 2004 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу він був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 2 КК України і засуджений до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном в три роки відповідно до ст. 75 КК України.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , дав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_10 .
Крім того, вина ОСОБА_7 підтверджується :
- протоколом огляду місця події від 30.09. 2003 року / а.с. 12 т. 1 /;
- протоколом огляду автомобіля ВАЗ 21011 реєстраційний номер НОМЕР_1 від
30.09.2003 року / а.с . 13 т. 1 /;
- копією вироку Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 29.04. 2004 року
відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 по ст. 189 ч. 2 КК України / а.с. 45-48 т. 2 /;
- копією вироку Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 05.12.2007 року
відносно ОСОБА_12 по ст. 189 ч. 2 КК України і засуджені до покарання / а.с. 41-42 т. 2 /;
- копією вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08.05.2008 року
відносно ОСОБА_16 по ст. 189 ч. 2 КК України і засуджені до покарання / а.с. 43-44 т. 2 /.
Органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_7 були кваліфіковані за ст. 187 ч. 2 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із загрозою застосування насильства небезпечного для життя або здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Однак, в ході судового слідства стороною звинувачення суду не було надано доказів здійснення ОСОБА_7 відносно потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_15 24.09. 2003 року нападу з метою заволодіння їх майном, поєднаного із загрозою застосування насильства небезпечного для їх життя або здоров'я, які зазнали нападу (розбій), здійснений за попередньою змовою групою осіб.
У зв'язку з чим суд вважає що Овсяннікова по ст.. 187 ч.2 КК України слід виправдати.
Крім того, органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ст. 189 ч. 2 КК України за ознаками вимагання передачі чужого майна із загрозою насильств над потерпілими, пошкодження чи знищення їх майна або майна, яке перебуває в їх віданні, чи заподіяння тяжких ушкоджень, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Проте, в ході судового слідства не встановлено вимагання передачі чужого майна із загрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Отже, суд вважає, що дії ОСОБА_7 за даною ознакою кваліфіковані зайве і дана кваліфікуюча ознака із обвинувачення ОСОБА_7 підлягає виключенню.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про повну доведеність вини ОСОБА_7 і кваліфікує його дії по ст. 189 ч.2 КК України, за ознаками вимагання передачі чужого майна із загрозою насильства над потерпілими, пошкодження або знищення їх майна або майна, що перебуває в їх віданні, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, характеризується позитивно.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого в силу ст. 67 КК України, не встановлено.
Обставинами, що пом”якшують покарання в силу ст. 66 КК України, є повне визнання вини, щире каяття в скоєному.
Обговорюючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, скоєння тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом”якшують покарання і вважає можливим його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства із звільненням від покарання з випробуванням у відповідності до ст.. 75 КК України з обмеженнями, передбаченими ст. 76 УК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого
ст.189 ч. 2 КК України і призначити покарання у вигляді 3 ( трьох ) років позбавлення волі.
У відповідності зі ст..75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання звільнити, встановивши йому випробувальний термін 2 ( два ) роки.
У відповідності зі ст.. 76 КК України зобов'язати засудженого
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органам кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи;
ОСОБА_7 по ст.. 187 ч.2 КК України - виправдати.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попереднім - у вигляді застави.
Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 28675 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_26 .
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому і прокурору.
Суддя: ОСОБА_1