ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/17343/14 03.11.14 р.
За позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Кисневий завод"
про стягнення 68 605,23 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: Пелих Л.Д. за довіреністю № 4 від 02.01.2014 р.;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Харківський автогенний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" про стягнення 68 605,23 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.09.2014 р.
Ухвалою від 11.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 19.09.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.
Ухвалою від 22.09.2014 р. суддею Ващенко Т.М. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.10.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою від 23.09.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.
09.10.2014 р. від позивача через канцелярію суду надійшли уточнення до позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 03.11.2014 р.
27.10.2014 р. від позивача надійшли уточнення до позовної заяви.
У судовому засіданні 03.11.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимог.
Представник відповідача у судове засідання вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав; про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 03.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.04.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Харківський автогенний завод" (постачальником) та Публічним акціонерним товариством "Кисневий завод" (покупцем) укладено договір поставки № 109/13 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у Договорі, гази технічні (код класифікатора 24.11.1.) іменовані в подальшому за текстом продукція, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані в специфікації, яка оформлюється у вигляді додатку до цього Договору, підписаним сторонами, та є його невід'ємною частиною.
Приватне акціонерне товариство "Харківський автогенний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" про стягнення 520 345,82 грн. заборгованості за вказаним Договором.
Рішенням суду від 16.12.2013 р. позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" 440739,28 грн. основного боргу, 33611,11 грн. пені, 38841,89 грн. штрафу, 7153,54 трьох процентів річних, 10406,92 грн. судового збору.
09.01.2014 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва № 910/20299/13 від 16.12.2013 р. видано наказ.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 р. рішення господарського суду міста Києва № 910/20299/13 від 16.12.2013 р. залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 06.05.2014 р. по 12.06.2014 р. Відділом державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві стягнуто з відповідача на користь позивача 530 752,74 грн.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня, а у випадку прострочення оплати понад 20 календарних днів - штраф у розмірі 3% від суми неоплаченої продукції.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 35 цього ж Кодексу встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. встановлено наявність заборгованості відповідача за Договором.
У позовній заяві до стягнення з відповідача заявлено 50 838,13 грн. втрат від інфляції, 9 265,45 грн. 3 % річних, 6 280,12 грн. пені, 3 714,19 грн. витрат на відрядження та 108,96 грн. витрат на відправку кореспонденції.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та пені, суд встановив його арифметичну вірність, а також правильність визначених позивачем періодів нарахування вказаних сум.
Щодо вимог про стягнення 3 714,19 грн. витрат на відрядження та 108,96 грн. витрат на відправку кореспонденції, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, витрати на відрядження, здійснені з метою забезпечення участі представника позивача у судових засіданнях, можуть вважатись судовими витратами в розумінні ст. 44 Кодексу, проте підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача лише витрати, понесені при розгляді даної справи. Оскільки позивачем заявлено до стягнення витрати, понесені також при розгляді справи № 910/20299/14, в т. ч. витрати, здійснені при розгляді справи в апеляційній інстанції та при вирішенні питання щодо відстрочки виконання рішення суду, в цій частині заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин, стягненню з відповідача підлягають витрати на відрядження, понесені позивачем, у загальному розмірі 1 725,55 грн.
Крім того, витрати на відправку поштової кореспонденції не можуть бути включені до складу судових витрат, а тому такі вимоги із заявлених у позові підстав задоволенню не підлягають.
Також, суд вважає за доцільне зауважити, що позивач не позбавлений права звернутись з відповідними вимогами до відповідача в установленому законом порядку з інших підстав.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких доказів на спростування тверджень позивача не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 838,13 грн. інфляційних втрат, 9 265,45 грн. 3 % річних та 1 725,55 грн. витрат на відрядження обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 93/2; код ЄДРПОУ 00202985) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10; код ЄДРПОУ 00204783) 6 280 (шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 12 коп. пені, 50 838 (п'ятдесят тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 9 265 (дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 45 коп. 3 % річних, 1 725 (одну тисячу сімсот двадцять п'ять) грн. 55 коп. витрат на відрядження та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 05.11.2014 р.
Суддя Н.І. Зеленіна