Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"21" жовтня 2014 р. Справа № 911/3540/14
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;
про стягнення 176 112,51 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_4 (довіреність б/н від 15.01.2014 р.);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач 1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач 2) про стягнення 176 112,51 грн.: 2 000,00 грн. за Договором поруки № 20/06/14-05Ю від 20.06.2014 року з відповідача 1 та 174 112,51 грн. з яких 13 7648,78 грн. основного боргу, 34 412,20 грн. штрафу, 1 666,87 грн. пені, 384,66 грн. 3 % річних за Договором поставки № ДНч0000044 від 03.02.2014 року та 3 522,25 грн. судового збору з відповідача 2.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2014 року порушено провадження у справі № 911/3540/14 та призначено справу до розгляду на 08.09.2014 року.
В судове засідання, яке відбулось 08.09.2014 року представники відповідачів не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 30.09.2014 року.
30.09.2014 року через канцелярію суду від відповідача 1 надійшло клопотання, яким останній повідомив суд, що визнає заборгованість перед позивачем в сумі 500 грн., що виникла за Договором поруки № 20/06/14-05Ю від 20.06.2014 року та просить розглядати справу без його участі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2014 року розгляд справи відкладався до 21.10.2014 року, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 20.08.2014 року та необхідністю витребування нових доказів.
В судовому засіданні 21.10.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання, яке відбулось 21.10.2014 року, представники відповідачів не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 20.08.2014 року не виконали, про причини неявки в судове засідання відповідач 2 суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача 2 суд не повідомлений; відповідач 1 подав клопотання про розгляд справи без його участі; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 2 не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідач 2, Покупець) був укладений Договір поставки № ДНч0000044 від 03.02.2014 року (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, Постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати Покупцю (відповідач 2) текстильну продукцію (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах визначених Договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору Ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за Договором, визначається у відповідних накладних та/або в рахунках-фактурах та/або специфікаціях Постачальника, які є невід'ємними частинами Договору.
Розрахунки за Договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури (п. 3.2 Договору).
Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014 року (п. 10.1 Договору).
На виконання умов Договору, позивач, згідно видаткових накладних: № ДНч-0302-06 від 03.02.2014 року на суму 10 535,20 грн.; № ДНч-1402-10 від 14.02.2014 року на суму 3 573,43 грн.; № ДНч-2002-09 від 20.02.2014 року на суму 23 004,91 грн; № ДНч-2002-10 від 20.02.2014 року на суму 11 612,72 грн.; № ДНч-1103-04 від 11.03.2014 року на суму 10 317,11 грн.; № ДНч-1103-11 від 11.03.2014 року на суму 16 286,84 грн.; № ДНч-2702-01 від 27.02.2014 року на суму 1 830,00 грн.; № ДНч-2403-05 від 24.03.2014 року на суму 29 939,62 грн.; № ДНч-2702-02 від 27.02.2014 року на суму 2 240,42 грн.; № ДНч-1104-18 від 11.04.2014 року на суму 7347,42 грн.; № ДНч-1104-24 від 11.04.2014 року на суму 8979,90 грн.; № ДНч-1104-25 від 11.04.2014 року на суму 4 105,44 грн.; № ДНч-1104-26 від 11.04.2014 року на суму 43 458,70 грн.; № ДНч-1104-27 від 11.04.2014 року на суму 16 301,25 грн.; № ДНч-1804-08 від 18.04.2014 року на суму 7 073,43 грн., поставив відповідачу 2 Товар на загальну суму 196 606,39 грн., що відповідачем не заперечено і не спростовано.
Проте, незважаючи на положення чинного законодавства України та умов Договору (п. 3.2 Договору) про розрахунок протягом 30 календарних днів з дати підписання накладної, відповідач 2 своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання по оплаті отриманого Товару не виконав, Товар оплатив частково на суму 58 957,61 грн., у з'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 137 648,78 грн., що відповідачем 2 не заперечено та не спростовано.
Крім того, з метою досудового врегулювання спору, позивач 04.08.2013 року надсилав на адресу відповідача 2 Претензію № 04/08/14-01 від 04.08.2014 року про виконання зобов'язань по Договору ДНч0000044 від 03.02.2014 року на суму 137 648,78 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.
Також позивачем надано копії актів звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2014 року та 04.08.2014 року з відповідачем 2, де зафіксована заборгованість на користь позивача у сумі 141 648,78 грн. та 137 648,78 грн. відповідно.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача 2 в сумі 137 648,78 грн. основного боргу, що відповідачем 2 не заперечено та не спростовано.
Крім того, 20.06.2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Кредитор за Договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Поручитель за Договором, відповідач-1 у справі) було укладено Договір поруки № 20/06/14-05Ю (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1 Договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за несвоєчасне виконання всіх зобов'язань Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - Боржник) за Договором поставки № ДНч00000044 від 03.02.2014 року (далі - Основний Договір), укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Боржником в розмірі передбаченому п. 3. 2 Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання Боржником зобов'язань за Основним Договором, згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у визначеній Сторонами сумі 2 000,00 грн.
Договір поруки є безстроковим і набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (п. 8.2 Договору поруки).
Позивач надсилав на адресу відповідача 1 вимогу № 17/07/14-01 від 07.07.2014 року в якій в семиденний строк просив сплатити борг в сумі 2 000,00 грн. та попередив, що в разі несплати буде змушений звернутися до господарського суду для примусового виконання зобов'язань за Договором поруки. Відповідач 1 відповіді не надіслав, коштів не сплатив.
Статтею 553 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 2 ст.553 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості з відповідачів, при цьому визначив частки, які підлягають стягненню з відповідача-1 в сумі 2 000,00 грн. (п. 3.2 Договору поруки) та з відповідача -2 в сумі 174 112,51 грн. з яких 137 648,78 грн. основного боргу, 34 412,20 грн. штрафу, 1 666,87 грн. пені, 384,66 грн. 3 % річних і 3 522,25 грн. судового збору.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 6.3 Договору у випадку порушення Покупцем п. п. 3.2 та/або 8.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 25 % від загальної суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення. На стягнення пені Сторони встановлюють строк позовної давності в три календарних роки.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Штраф правомірно нарахований на суму фактичної заборгованості, що відповідає п. 3.4 Договору. Також, суд враховує, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України Покупець сплачує Постачальнику за весь час необґрунтованого користування його коштами 3 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 6.4 Договору).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість Покупця (відповідача 2) за Договором в сумі 137 648,78 грн. Також з відповідача 2 за прострочення основного зобов'язання за Договором підлягають стягненню 34 412,20 грн. штрафу, 1 666,87 грн. пені, 384,66 грн. 3 % річних.
Враховуючи, що зобов'язання за Договором забезпечене порукою (Договір поруки з відповідачем 1) на суму 2 000,00 грн., відповідачі в частині боргу в межах 2 000,00 грн. відповідають як солідарні боржники, решта присуджених до стягнення сум підлягають стягненню з відповідача 2.
При цьому суд зазначає про неправильно заявлені позивачем вимоги окремо до відповідача 1 в сумі 2000,00 грн. та до відповідача 2 на повну суму боргу, що призводить до безпідставного збільшення суми заборгованості на 2000,00 грн.
Оскільки, відповідачі відповідають солідарно в сумі 2000,00 грн. з відповідача 2 підлягає стягненню решта заборгованості, яка, відповідно, зменшена на 2000,00 грн., тобто 135 648,78 грн. та нараховані санкції в заявленій суми.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідачів солідарно 2000,00 грн. та з відповідача 2 135 648,78 грн. та 34 412,20 грн. штрафу, 1 666,87 грн. пені, 384,66 грн. 3 % річних. Всього на суму позов підлягає задоволенню на суму 174 112,51 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів в повному обсязі в частках, пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (85500, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02098, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 2000 грн. (дві тисячі гривень) 00 коп. боргу, 40 грн. (сорок гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (85500, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02098, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 135 648 грн. (сто тридцять п'ять тисяч шістсот сорок вісім гривень) 78 коп. основного боргу, 34 412 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста дванадцять гривень) 20 коп. штрафу, 1 666 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень) 87 коп. пені, 384 грн. (триста вісімдесят чотири гривні) 66 коп. 3 % річних, 3 442 грн. (три тисячі чотириста сорок дві гривні) 25 коп. витрат по сплаті судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 27.10.2014 р.
Суддя Карпечкін Т.П.