ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14807/14 03.11.14 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК"
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"
про усунення перешкод у реалізації права власності
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: Нагайченко В.С. за довіреністю № б/н від 15.07.2014 р.;
від відповідача: Сандорович Л.В. за довіреністю № 295/14 від 18.06.2014 р.;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про усунення перешкод у реалізації права власності.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.08.2014 р.
01.08.2014 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 13.08.2014 р. оголошувалась перерва до 29.08.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 29.08.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.
Ухвалою від 29.08.2014 р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 16.09.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. у зв'язку з виходом із відпустки справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою від 04.09.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.
Представником відповідача у судовому засіданні 16.09.2014 р. подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі.
Ухвалою від 16.09.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.
У судовому засіданні 16.09.2014 р. оголошувалась перерва до 15.10.2014 р.
Ухвалою від 15.10.2014 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 03.11.2014 р.
У судовому засіданні 03.11.2014 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань від третьої особи через відділ діловодства суду не надходило.
У судовому засіданні 03.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
22.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (надалі - третя особа, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК" (надалі - позивач, Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1356 (надалі - Договір лізингу), за умовами якого Лізингодавець на підставі замовлення на ТЗ зобов'язався купити та передати Лізингоодержувачу в строкове платне користування ТЗ на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язався вчасно та в повному обсязі відповідно до Плану лізингу сплачувати на користь Лізингодавця Лізингові платежі, а також виконувати інші зобов'язання, визначені цим Договором (п. 2.1. Договору лізингу).
Як зазначає позивач, ним було викуплено ТЗ марки МАЗ 4370041-268 (номер об'єкта Y3М43704180006130), проте, у зв'язку з наявністю обтяжень на вказаний транспортний засіб з боку відповідача за Договором застави № 11/1-2558 від 05.09.2008 р., позивач позбавлений у повному обсязі здійснювати свої права власника такого транспортного засобу.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 05.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК" (Позичальник) укладено Кредитний договір № 010/08/4062 (з подальшими змінами).
05.09.2008 р. між цими ж сторонами укладено Договір застави транспортних засобів № 11/1-2558, відповідно до умов якого ТОВ "Євро Лізинг" передало ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в заставу належне йому на праві власності рухоме майно, зокрема, ТЗ марки МАЗ 4370041-268 (з Додаток № 1 до Договору застави).
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 572, 574 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно зі ст. 579 Кодексу, предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 586 Кодексу встановлено, що заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним. Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.
Пунктом 5.9. Договору застави транспортних засобів № 11/1-2558 передбачено, що Заставодавець виключно на підставі письмової згоди Заставодержателя має право, зокрема, у будь-який спосіб відчужувати (продавати, дарувати, міняти тощо) Предмет застави.
Відповідно до ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
Статтею 27 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Як зазначає відповідач, він не надавав жодних погоджень на відчуження ТОВ "Євро Лізинг" заставленого транспортного засобу марки МАЗ 4370041-268. Такі твердження ні позивачем, ні третьою особою у встановленому законом порядку не спростовано, доказів зворотнього не надано.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що у даному позові заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні транспортного засобу марки МАЗ 4370041-268 (номер об'єкта Y3М43704180006130), проте позивачем у якості доказів на підтвердження набуття права власності на вказаний транспортний засіб надано, зокрема, копії Угоди про викуп транспортних засобів від 13.09.2012 р., Замовлення на ТЗ № 1356/00006 від 01.08.2011 р., Замовлення на ТЗ № 1356/00006 від 31.08.2011 р., Актів приймання передачі ТЗ № 1356/00006 від 14.09.2011 р. та № 1356/00007 від 14.09.2011 р., у яких вказано наступні транспортні засоби: МАЗ 4370041-226 та МАЗ 4370041-262.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про усунення перешкод у реалізації права власності відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 06.11.2014 р.
Суддя Н.І. Зеленіна