ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04 листопада 2014 р. Справа № 909/975/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК -3", вул. Січинського, 14, м. Івано-Франківськ,76000
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Перко", вул. І.Франка, буд. 10А, кв. 21, м. Івано-Франківськ,76018
про стягнення 46144,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: директор ТзОВ "Івано-Франківська МПМК-3" Марій В.М., (паспорт серія НОМЕР_1 від 09.01.98)
від відповідача: Гаргат Д.З. - представник, (довіреність №2Д від 05.10.14).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК -3" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" про стягнення 46144,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов"язань щодо здійснення розрахунку за виконані роботи в частині оплати заробітної плати.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№17248/14 від 03.11.14 та подав заяву вх.№17247/14 від 03.11.14 про застосування позовної давності.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Щодо спливу строку позовної давності заперечує, посилаючись на те, що відповідач отримав вимогу про погашення боргу від 09.10.12 чим перервав перебіг позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК -3" виконало будівельно-монтажні роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку на вул.Довженка, що навпроти будинку №9Б в м.Івано-Франківську, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №14-02-1-2 , №14-02-1-5, №14-02-1-6 за лютий 2011 року підписаними 28.02.11 та скріпленими печатками підприємств, копії яких долучено до матеріалів справи. Даний факт підтвердили представники сторін в судовому засіданні.
В ході судових засідань судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач виконував будівельно-монтажні роботи , які прийняті замовником без зауважень по трьох актах виконаних робіт. Відповідач, станом на час подання позову, не виконав зобов"язання перед позивачем в частині оплати заробітної плати на суму 31915,00 грн. Зважаючи на те, що факт прострочки виконання зобов"язання в сумі 31915,00 грн., яка підтверджена Довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт №14-02-1-2, №14-02-1-5, №14-02-1-6 за лютий 2011 року підписаними 28.02.11 відповідачем підтверджується матеріалами справи, у позивача наявні підстави для звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом(ст.639 Цивільного кодексу України).
За змістом ч.2ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами згідно підписаних довідок про вартість виконаних робіт та актів виконаних будівельних робіт є такими, що випливають із договору підряду, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за виконану роботу випливає зі змісту частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якою встановлено, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідач доказів належного виконання зобов"язання не подав, однак наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.
Приписами ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Акти приймання виконаних будівельних робіт №14-02-1-2 , №14-02-1-5, №14-02-1-6 за лютий 2011 року підписані 28.02.11.
Отже, починаючи з 28.02.11 позивач вже був обізнаний про порушення свого права. Згідно приписів статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, перебіг позовної давності для пред"явлення вимоги щодо сплати заборгованості та/або звернення із відповідними вимогами до суду почався 01.03.11 та тривав до 01.03.14. Позивач звернувся до суду із позовною заявою 04.09.14, про що свідчить відбиток штампу господарського суду про надходження позовних матеріалів.
Позивач проти спливу позовної давності відносно заявленої спірної суми заперечив, посилаючись на той факт, що відповідач здійснив дії направлені на визнання спірної суми боргу, зокрема отримав вимогу про погашення боргу від 09.10.12, чим перервав перебіг позовної давності.
Посилання позивача на отримання претензії представником відповідача як на підставу переривання строків позовної давності судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно пункту 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії.
Відповідно до ст. 6 ГПК України підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.
При дослідженні вищезазначеної претензії судом встановлено, що від відповідача про отримання претензії наручно підписався ОСОБА_3 Будь-яких доказів того, що особа, яка підписала спірну претензію має право на вчинення дій, які свідчать, що боржник визнав себе зобов"язаною особою по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК -3", суду не надано. Крім того, претензія датована 09.10.12, а підпис про отримання - 09.10.10. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що громадянин на прізвище ОСОБА_3 у товаристві не працював, уповноважені особи товариства претензію не отримували.
За наведених обставин, отримання претензії особою без зазначення її посади та повноважень на вчинення дій від імені боржника, означає відсутність у даній вимозі юридичної сили документа, яким суб"єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості і який може служити підставою для переривання перебігу позовної давності в порядку ст. 264 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відповідності до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За наведених обставин та правових норм, беручи до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності та відсутність наведених позивачем поважних причин їх пропущення, з урахуванням того, що господарським судом встановлено факт невиконання грошового зобов'язання відповідачем, суд відмовляє в позовній вимозі товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК -3" до товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" про стягнення заборгованості у зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного у відповідності до с.129 Конституції України, ст.ст.11, 202, 256-264, 526, 642, 837, 854 ЦК України, ст.173,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 6, 34, 43, 49, керуючись ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК -3" до товариства з обмеженою відповідальністю"Перко" про стягнення 46144,00 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.11.14
Суддя Максимів Т. В.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Матейко І. В. 07.11.14