03.11.14р. Справа № 904/6211/14
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Волошинові Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Марганець, Дніпропетровська область
про про стягнення 367144грн. заборгованості за кредитом, 16878грн.24коп. пені за прострочення сплати кредиту, 467грн.95коп. пені за прострочення оплати процентів за користування кредитом, 3270грн.40коп. заборгованості за процентами
Представники:
Від позивача: Кучерева Н.В., дов. № 09-32/145 від 05.03.2014р.
Від відповідача: Поляков В.В., дов., № б/н від 05.03.2014р.
на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено перерву з 22.10.2014р. по 03.11.2014р.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровськ звернулось до Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» м. Марганець з позовом про стягнення 367144грн. заборгованості за кредитом, 16878грн.24коп. пені за прострочення сплати кредиту, 467грн.95коп. пені за прострочення оплати процентів за користування кредитом, 3270грн.40коп. заборгованості за процентами.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №464/02-11 від 22.12.2011р. (з урахуванням змін та доповнень, внесених договорами №94/02-13 від 05.03.2013р., №141-02/13 від 25.04.2013р.) щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом; лист-вимогу №104-39-09/1162 від 30.07.2014р. про дострокове повернення кредиту.
Позивач зазначає, що згідно положень кредитного договору про відкриття кредитної лінії №464/02-11 від 22.12.2011р. (з урахуванням змін та доповнень, внесених договорами №94/02-13 від 05.03.2013р., №141-02/13 від 25.04.2013р.) відповідачу було надано кредит в розмірі 1468555грн. Відповідач свої зобов'язання з погашення кредиту згідно встановленого графіка зменшення ліміту за кредитною лінією виконував не в повному обсязі та несвоєчасно.
Враховуючи викладене, на адресу відповідача був направлений лист №104-39-09/1162 від 30.07.2014р. з вимогою дострокового повернення кредиту на підставі положень пункту 4.3.4 кредитного договору. Вказана вимога була залишена без виконання.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 367144грн. заборгованості за кредитом (прострочена заборгованість з оплати кредиту згідно графіку в розмірі 285551грн. та заборгованість з оплати строкового кредиту в сумі 81593грн.)
За період з 01.08.2014р. по 17.08.2014р. позивачем нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 3270грн.21коп.
На підставі пункту 5.2 кредитного договору (в редакції договору №141-02/13 від 25.04.2013р.) за несвоєчасну сплату сум кредиту позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 16878грн.24коп. за період з 01.02.2014р. по 31.07.2014р.
Враховуючи існування до 18.08.2014р. простроченої заборгованості з оплати процентів за користування кредитом, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 467грн.95коп. за період з 05.02.2014р. по 06.08.2014р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2014р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання.
У відзиві №1/340 від 29.09.2014р. відповідач зазначив, що порушення строків сплати кредиту сталось внаслідок випадку непереборної сили. Споживачі значного відсотка продукції, розташовані на території, де відбуваються бойові дії, тому зупинено виконання укладених договорів (продукція виготовлена і не відвантажена), не погашаються витрати підприємства на виконання замовлень за цими договорами.
Листами №1/583 від 29.10.2013р. та №1/116 від 24.03.2014р. відповідач звертався до позивача з пропозицією внести зміни до договорів застави в частині зменшення переліку заставного майна пропорційно погашеного кредиту для того, щоб мати можливість кредитування в інших банківських установах та повернути залишок кредиту.
За твердженням відповідача, стягнення судом залишку кредиту може спричинити невиплату заробітної плати, зменшення належних бюджетних відрахувань та часткове вивільнення працівників.
Відповідач також посилається на довідку бухгалтерії, згідно якої підприємство вже сплатило за кредитним договором на користь позивача 1101411грн. кредиту, 392104грн.76коп. процентів та 2061грн.29коп. пені.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд:
- звільнити підприємство від сплати пені, нарахованої за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати процентів; від сплати заборгованості за нарахованими відсотками.
- відстрочити сплату залишку непогашеної суми кредиту строком на 1 рік.
У письмових поясненнях №1/397 від 20.10.2014р. відповідач додатково зазначив, що дебіторська заборгованість за продукцію, товари та послуги станом на 30.09.2014р. становить 4016тис.грн. Незавершене будівництво за 9 місяців 2014р. збільшилось на 5547тис.грн., показники готової продукції збільшились на 325тис.грн. Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги за 9 місяців 2014р. дорівнює 16354тис.грн., заборгованість із заробітної плати збільшилась до 587тис.грн.
На думку відповідача, наведене свідчить про погіршення платоспроможності підприємства протягом 2014р. та неспроможність першочергово сплатити суму кредиту через наявність заборгованості, зокрема, з заробітної плати.
У запереченнях на відзив, позивач не погодився з твердженнями відповідача про наявність підстав для звільнення від сплати пені та процентів з одночасним відстроченням сплати залишку непогашеної суми кредиту строком на 1 рік. Позивач вказав на їх недоведеність та необґрунтованість, також зазначив про необхідність врахування інтересів позивача та його вкладників.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - банк) та Публічним акціонерним товариством «Марганецький рудоремонтний завод» (далі - позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №464/02-11 від 22.12.2011р. (далі - договір), згідно якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної лінії в сумі, яка не може перевищувати 1468555грн. на умовах, передбачених договором. В свою чергу, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, встановлені цим договором.
В пункті 2.2 договору сторонами був визначений графік зменшення ліміту за кредитною лінією за період з 30.12.2011р. по 26.09.2014р. Згідно пункту 2.3 договору, датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 26.09.2014р.
Договором №94/02-13 від 05.03.2013р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №464/02-11 від 22.12.2011р. у зв'язку з припиненням діяльності філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровськ» шляхом реорганізації в Обласне відділення ПАТ «Промінвестбанк» та перенесенням обліку заборгованості позичальника до центрального офісу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в тексті договору були змінені реквізити рахунків банку. Вказані зміни згідно пункту 7 договору набирають чинності з 07.03.2013р.
Договором про внесення змін та доповнень №141-02/13 від 25.04.2013р. до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №464/02-11 від 22.12.2011р. сторонами було викладено в новій редакції пункти 2.3, 3.2, 3.3, 3.6, 4.2.2, 4.2.3, 5.2 договору.
В пункті 2.3 договору були змінені платіжні реквізити, кінцевий строк повернення коштів залишився незмінним.
Згідно пункту 3.2 договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №141-02/13 від 25.04.2013р.) проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки в розмірі 19% процентів річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів щодо заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
В цьому пункті також передбачено право банку збільшити процентну ставку за користування на 3% у певних випадках.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, розмір ставки протягом спірного періоду не змінювався та становив 19% процентів річних.
Відповідно до пункту 3.3 договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №141-02/13 від 25.04.2013р.) нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.
Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті. В якій позичальнику надано кредит, щомісячно 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту - в дату, до якої позичальник має право користуватись кредитом.
Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту, що вказаний в пункті 2.3, сплачуються позичальником щоденно. При цьому, сторони встановлюють, що зобов'язання позичальника зі сплати нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів). Проценти, що нараховані за останній календарний місяць терміну дії кредиту, не вважаються простроченими протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього терміну.
У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.
В пункті 3.6 договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №141-02/13 від 25.04.2013р.) сторони визначили черговість погашення позичальником заборгованості (згідно встановленого пріоритету - зверху вниз):
- на погашення прострочених до сплати понад 31 день процентів за користування кредитом;
- на погашення простроченої до сплати понад 31 день суми комісійної винагороди;
- на погашення прострочених до сплати не більше ніж на 31 день процентів за користування кредитом;
- на погашення простроченої до сплати не більше ніж 31 день суми комісійної винагороди;
- на погашення простроченої до сплати суми кредиту;
- сплата нарахованих процентів за користування кредитом, строк сплати яких настав, відповідно до умов цього договору;
- сплата нарахованої комісійної винагороди, строк сплати якої настав, відповідно до умов цього договору;
- сплати суми кредиту за строком відповідно до термінів погашення;
- сплата неустойки (пені, штрафів);
- сплата нарахованих процентів за користування кредитом, строк сплати яких не настав;
- сплата нарахованої комісійної винагороди, строк сплати якої ще не настав;
- сплата суми кредиту, термін сплати якої не настав.
Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватись виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги. Сторони встановили, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості згідно встановленої черговості.
На виконання положень договору та на підставі письмової заяви позичальника банком було надано позичальнику кредит в розмірі 1468555грн., що підтверджено наявними матеріалами та не оспорюється відповідачем. Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором.
За приписами пункту 4.2.7 договору позичальник зобов'язаний незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані проценти за користування кредитом та неустойку за умови настання обставин, визначених в пункті 4.3.4 договору.
Відповідач свої зобов'язання з погашення кредиту згідно встановленого графіка зменшення ліміту за кредитною лінією виконував не в повному обсязі та несвоєчасно.
Відповідно до пункту 4.3.4 договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) дострокового повернення кредиту, та/або процентів за користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених договором, зокрема, якщо позичальник не виконав в строк свої обов'язки з повернення кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або інші обов'язки зі сплати грошових коштів.
Про необхідність дострокової сплати кредиту, процентів за користування кредитом з указаних вище підстав, банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менш ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій з примусового стягнення коштів.
На підставі наведеної норм, на адресу відповідача було направлено лист - вимогу №104-39-09/1162 від 30.07.2014р. про дострокове повернення кредиту в сумі 122386грн., сплату простроченого кредиту за графіком в сумі 244758грн. (станом на 21.07.2014р.), сплати пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 11485грн.75коп., сплати процентів за користування кредитом нарахованих з 21.07.2014р. по день повернення всієї суми кредиту. Вказана вимога була отримана відповідачем 31.07.2014р., але залишена без виконання.
Враховуючи викладене, в серпні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 367144грн. заборгованості за кредитом (прострочена заборгованість з оплати кредиту згідно графіку в розмірі 285551грн. та заборгованість з оплати строкового кредиту в сумі 81593грн.)
За період з 01.08.2014р. по 17.08.2014р. позивачем нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 3270грн.21коп.
Докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом в розмірі 367144грн. (прострочена заборгованість з оплати кредиту згідно графіку в розмірі 285551грн. та заборгованість з оплати строкового кредиту в сумі 81593грн.), підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.
На підставі пункту 5.2 кредитного договору (в редакції договору №141-02/13 від 25.04.2013р.) за несвоєчасну сплату сум кредиту позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 16878грн.24коп. за період з 01.02.2014р. по 31.07.2014р.
Враховуючи існування до 18.08.2014р. простроченої заборгованості з оплати процентів за користування кредитом, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 467грн.95коп. за період з 05.02.2014р. по 06.08.2014р.
Судом перевірений розрахунок пені, наданий позивачем на предмет дотримання положень чинного законодавства. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.
Відповідач заявив клопотання про звільнення його від сплати пені, нарахованої за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати процентів; від сплати заборгованості за нарахованими відсотками. Також відповідач просить відстрочити сплату залишку непогашеної суми кредиту строком на 1 рік.
Дослідивши матеріали справи та з огляду на пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача, а саме - зменшення розміру пені за прострочення сплати кредиту з 16878грн.24коп. до 1000грн. та відстрочення виконання рішення до 01.08.2015р. з наступних підстав.
За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд при винесенні рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
При цьому згоди сторін на вжиття наведених заходів, чинне законодавство не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому при оцінці доказів, що підтверджують зазначені обставини необхідно керуватися ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, споживачами продукції, що виробляється відповідачем, є суб'єкти господарювання, розташовані в Донецькій та Луганській областях.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. затверджений перелік населених пунктів Донецької, Луганської та Харківської областей, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких віднесені і місця знаходження споживачів значного відсотка продукції відповідача.
Посилаючись на проведення бойових дій та неможливість здійснення господарської діяльності, контрагенти відповідача просять в своїх листах зупинити відвантаження продукції на невизначений час.
Зупинення виконання укладених договорів (продукція виготовлена, не відвантажена та не сплачена) спричиняє зростання дебіторської заборгованості за продукцію, товари та послуги, яка згідно звіту про фінансовий стан підприємства за 9 місяців 2014р. становить 4016тис.грн. Незавершене будівництво за 9 місяців 2014р. збільшилось на 5547тис.грн., показники готової продукції збільшились на 325тис.грн. Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги за 9 місяців 2014р. дорівнює 16354тис.грн., заборгованість із заробітної плати збільшилась до 587тис.грн.
Наведене свідчить про погіршення платоспроможності підприємства протягом 2014р. та неспроможність першочергово сплатити суму кредиту через наявність заборгованості, зокрема, з заробітної плати.
Таким чином, складне фінансове становище відповідача утворилось внаслідок об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Листами №1/583 від 29.10.2013р. та №1/116 від 24.03.2014р. відповідач пропонував позивачу внести зміни до договорів застави в частині зменшення переліку заставного майна пропорційно погашеного кредиту для того, щоб мати можливість кредитування в інших банківських установах та повернути залишок кредиту. Позивач не виявив згоди з пропозицією відповідача.
Звертаючись до суду з вимогою про відстрочку виконання рішення суду дані дії відповідач спрямовує не на бажання ухилитись від виконання рішення суду, а навпаки, своїми діями намагається забезпечити виконання рішення у справі та збереження виробництва, робочих місць.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» м. Марганець про стягнення 367144грн. заборгованості за кредитом, 16878грн.24коп. пені за прострочення сплати кредиту, 467грн.95коп. пені за прострочення оплати процентів за користування кредитом, 3270грн.40коп. заборгованості за процентами - задовольнити частково.
Зменшити розмір пені за прострочення сплати кредиту з 16878грн.24коп. до 1000грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» м. Марганець (Ідентифікаційний код 05448389, місцезнаходження: 53401, м. Марганець, вул. Радянська, 162) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12) суму боргу за кредитом в розмірі 367144грн., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 1000грн., пеню за прострочення оплати процентів за користування кредитом в розмірі 467грн.95коп., суму заборгованості за процентами в розмірі 3270грн.40коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7755грн.21коп.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
Відстрочити виконання рішення на строк до 01.08.2015р.
В судовому засіданні від 03.11.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст підписаний 07.11.2014р.
Суддя Р.Г. Новікова