05.11.2014 року Справа № 904/7507/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.
при секретарі судового засідання: Валяр М.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Шевченко З.А. керівник;
Порубай В.В. представник, довіреність № 2121 від 17.05.14;
від відповідача: Павлова О.В. представник, довіреність № 18/28-06 від 08.01.14;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013р. у справі №904/7507/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот",
м. Дніпропетровськ
до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської
міської ради, м. Дніпропетровськ
про стягнення 35 362 грн 20 коп
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013р. (суддя Рудь І.А.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не визнаний виконавцем житлово-комунальних послуг, тарифи на такі послуги для нього не встановлені, позовні вимоги не підтверджені належними доказами та Позивачем не доведено, які саме послуги надавались Відповідачу, чи відповідають ці послуги тим, заборгованість за якими заявлена до стягнення.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд неправомірно застосував до спірних відносин положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зазначив, що сам є споживачем послуг за встановленими цінами та тарифами; а тому фактичні витрати, здійснені ним на утримання спільного майна, мають бути розподілені між ним та Відповідачем відповідно до частки у праві спільної власності.
Відповідач проти скарги заперечив, посилаючись на те, що докази, які підтверджують статус Позивача як балансоутримувача або виконавця з надання житлово-комунальних послуг будинку за адресою АДРЕСА_1 відсутні. Договори на транзит комунальних послуг і надання послуг, що входять до квартплати, були укладені Позивачем з мешканцями житлових приміщень АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є чинними та виконуються сторонами. Ані рахунки на оплату, ані акти виконаних робіт до Відповідача не надходили. Вважає, що відсутні як факти, так і підстави, які б свідчили про надання житлово-комунальних послуг, у тому числі на спірну суму. Вважає рішення суду правомірним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою суду від 12.03.2014р. у справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 20.10.2014р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений у судовому засіданні на 05.11.2014р.
04.11.2014р. від Відповідача до суду надійшли пояснення щодо висновків судової економічної експертизи, в яких він зазначив, що докази витрачення спірних коштів на управління, утримання та збереження спільного майна, а також того, що ці витрати є зобов'язанням Відповідача, відсутні. Відповідно до висновку судового експерта не надається за можливе класифікувати наведені видатки в частині їх відношення до витрат на управління, утримання та збереження спільного майна. Окрім того, звернув увагу суду, що договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з Позивачем не укладав; жодні підстави, які б свідчили про надання йому житлово-комунальних послуг, у тому числі на суму 35 362,20 грн відсутні.
Позивач свої пояснення стосовно висновку експерта не надав, повноважні представники в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили рішення скасувати, позов задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області скасуванню, виходячи з наступного.
Судом при розгляді справи встановлено, що 15.03.2002р. між Закритим акціонерним товариством готель „Патріот", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Патріот" - продавець (надалі - Позивач) та Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства міста Дніпропетровська, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради - покупець (надалі - Відповідач) був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомості (надалі - Договір-1), відповідно до умов якого Позивач продав Відповідачу в будівлі готелю „Патріот" літ. А-5 (цегла), що знаходиться у АДРЕСА_1 позиції 7, 9, 13, 15-17, 20 (у тому числі балкон); загальна площа - 55,2 кв.м, в тому числі площа балкону - 0,9 кв.м; у загальному користуванні залишаються прим. IX на 1-му поверсі; прим. V - на ІІ, ІІІ, ІV, V-му поверсі; прим. IV - на V-му поверсі; ганок а-6 (а.с. 11, т.1).
22.10.2003р. між Позивачем та Відповідачем був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомості (надалі - Договір-2), відповідно до умов якого Позивач продав Відповідачу в будівлі готелю „Патріот" літ. А-5 (цегла), що знаходиться у АДРЕСА_1 поз. 1, 2, 5-7, 17-19 (у тому числі балкон).У загальному користуванні залишаються приміщення IX, Х на 1-му поверсі; приміщення V - на ІІ, ІІІ, ІV, V поверхах; прим. IV - на V поверсі. Тип об'єкта: нежиле приміщення; загальна його площа - 54,8 кв.м. (а.с. 12, т.1).
Таким чином, сторони є власниками будівлі готелю "Патріот" на праві спільної часткової власності.
Як зазначає Позивач, з усіма співвласниками будівлі ним були укладені договори спільного домоволодіння та транзит комунальних послуг, в тому числі і з мешканцями приміщень, які належать на праві власності Відповідачу, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 13-16, т.1). Проте, сам Відповідач від підписання договору на утримання житлового будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 відмовився, мотивуючи тим, що не є належною стороною договору в розумінні терміну «споживач», а також невідповідністю тексту договору типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. №529 (а.с. 24, 27,т.1). Але уклав договір про відшкодування витрат по податку на землю.
Відповідно до зведеного розрахунку, Позивач як співвласник та балансоутримувач поніс витрати на обслуговування будівлі готелю "Патріот" в 2010 році - 261 421 грн 00 коп, в 2011 році - 280 256 грн 00 коп, в 2012 році - 298 942 грн 00 коп, з початку 2013 року - 125 956 грн 80 коп. Зведений розрахунок складено на підставі фактичних витрат, відображених в чеках, накладних, рахунках тощо за наступними статтями: реконструкція інженерних мереж опалення та водопостачання; заробітна плата обслуговуючого персоналу, включеного до розрахунку; відрахування до Пенсійного Фонду України; дератизація; ремонт, перевірка, випробування теплового вузла; амортизація; вивіз побутових відходів (а.с. 28, т.1).
Зазначені витрати були розподілені між співвласниками відповідно до часток в спільній частковій власності (за відношенням площ власника до загальної площі будівлі). Згідно розрахунку Позивача, розмір фактичних витрат за місяць на 1 кв.м. складає: в 2010 році - 7 грн, в 2011 році - 7,56 грн, в 2012 році - 7,12 грн, в 2013 році - 7,14 грн. З урахуванням частки Відповідача у спільному володінні, сума витрат на долю Відповідача склала: червень - грудень 2010 року - 12 012 грн, в 2011 році - 21 973,20 грн, в 2012 році - 12217,40 грн, за січень - травень 2013р. - 5 105 грн. Всього за період з червня 2010 року по травень 2013 року - 42 308,6 грн (а.с. 68,т.2).
Мешканці, які живуть в приміщеннях Відповідача (громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5), відповідно до укладених з ними договорів сплатили частково: в 2010 році - 2032,80 грн, в 2011 році - 2032,80 грн, в 2012 році - 2032,80 грн, в 2013 році - 847 грн. Всього - 6945,40 грн. Таким чином, сума витрат за утримання та обслуговування спільного майна, яку мав сплатити Відповідач складає 35 362 грн 20 коп. Ці кошти Відповідачем Позивачу сплачені не були, що і стало підставою позову.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на недоведеність факту надання послуг Відповідачу та їх відповідності заборгованості, що утворилася. При цьому суд керувався положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах за цінами і тарифами, що затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.
Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, Позивач є власником частини будівлі готелю за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 19.02.2013р. (а.с. 88-90 т.2). Загальна площа будівлі 3704,7 кв.м. Відповідач на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомості від 15.03.2002р. та від 22.10.2003р. є власником частини приміщень у вище вказаному готелі площею 55,2 кв. м та 54,8 кв.м, а всього 110 кв.м (а.с. 11-12 т.1), які використовує для проживання своїх співробітників.
Посилаючись на ст.360 Цивільного кодексу України, а також на те, що ним постійно здійснюються витрати на утримання спільного майна, які Відповідач не компенсує в добровільному порядку, Позивач просить стягнути кошти з Відповідача пропорційно його частці у праві спільної часткової власності - 35 362,20 грн.
Заявлені до стягнення витрати за період з червня 2010р. по вересень 2013р. складаються із: відшкодування вартості реконструкції інженерних мереж опалення та водопостачання; заробітної плати обслуговуючого персоналу; сплати внесків до Пенсійного Фонду; витрат на дератизацію;витрат на ремонт, повірку та випробування теплового вузла; амортизаційні відрахування; витрат на вивезення побутових відходів, сплачених ТОВ "Екологія" (а.с.28 т.1, а.с.68-69 т.2).
Відповідно до висновку судової економічної експертизи №849/850-14 від 29.09.2014р., який наданий Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, «В об'ємі наданих документів, в результаті проведеного дослідження встановлено та документально підтверджується, відповідність наведених в розрахунку суми позову (Додаток №14 до позовної заяви), підприємством ТОВ «Патріот» сум видатків за період з 01.06.2010р. по 24.09.2013р., до наданих на дослідження первинних та бухгалтерських документів» (а.с. 5-15, т.4). Експертом зазначено, що вирішення питання про віднесення цих витрат до витрат на управління майном, не входить до його компетенції.
Проаналізувавши зазначені позивачем види витрат, суд доходить висновку, що ці витрати пов'язані саме з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна - реконструкція інженерних мереж опалення та водопостачання; ремонт, повірка та випробування теплового вузла, амортизаційні відрахування встановлені законом, повірка лічильників, вивіз побутових відходів, дератизація.
Статтею 356 Цивільного кодексу України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч. 4 ст. 319, ст. 322 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 Цивільного кодексу України).
Як було досліджено судом, від укладення договору, предметом якого є передача співвласником балансоутримувачу функцій з утримання будинку, інженерних мереж, споруд, тощо Відповідач ухилився (а.с. 19-27, т.1). Разом з тим, відсутність договору не звільняє його від відшкодувати фактичних витрат на утримання майна, які здійснені іншими співвласниками.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про правомірність посилання Позивача на ст. ст. 358-360 Цивільного кодексу України та помилковість застосування судом першої інстанції Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки співвласники нежитлового приміщення не надають один одному житлово-комунальні послуги. Зокрема, Позивач, для забезпечення умов утримання та збереження спільного майна, здійснював дії щодо його утримання, які не відносяться до житлово-комунальних послуг, а саме: реконструкцію інженерних мереж опалення та водопостачання; виплату заробітної плати обслуговуючому персоналу, на яку повинні нараховуватися та сплачуватися внески до Пенсійного Фонду, ремонт, повірку та випробування теплового вузла, амортизаційні відрахування встановлені законом, повірку лічильників, тощо. А на виконання житлово-комунальних послуг Позивачем були укладені договори з їх виконавцями (вивіз побутових відходів, дератизація), яким сплачено за ці послуги.
Тобто, Позивач звернувся до суду не за оплатою послуг, які він виконав, а за відшкодуванням витрат, які він поніс у зв'язку з утриманням спільного майна. Відповідачем не доведено, що здійснені Позивачем дії не відносяться до необхідних на утримання майна. Окрім того, участь в утриманні, обслуговуванні, збереженні майна повинен нести саме власник.
Експертизою підтверджено відображення в бухгалтерському обліку всіх видатків, зроблених Позивачем на утримання будівлі готелю «Патріот» за період з 01.06.2010р. по 24.09.2013р. та правильність розрахунків.
Інших об'єктів, на які позивач би здійснював ці витрати, не установлено.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції були невірно застосовані норми матеріального права, внаслідок чого прийнято помилкове рішення. Таке рішення в силу п.4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню. Позовні вимоги про стягнення з Відповідача витрат на утримання спільного майна у сумі 35 369,20 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в тому числі за проведення судової експертизи, що була оплачена Позивачем (акт здачі-приймання висновку №849/850-14 від 29.09.2014р.), підлягають віднесенню на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот", м. Дніпропетровськ задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013р. у справі №904/7507/13 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради - 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21а, код ЄДРПОУ 03341305 (п/р 26009301156601 в філії АБ «Південний» в м. Дніпропетровськ, МФО 306458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" - 49087, м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1, код ЄДРПОУ 20297798 (р/р 26008201315 в АТ «РайффайзенБанкАваль», МФО 380805) заборгованість по відшкодуванню витрат на управління спільним майном - 35 362,20 грн (тридцять п'ять тисяч триста шістдесят дві грн 20 коп), витрати по сплаті за судову експертизу - 5 904,00 грн (п'ять тисяч дев'ятсот чотири грн 00 коп), судовий збір за розгляд позовної заяви - 1 720,50 грн (одну тисячу сімсот двадцять грн 50 коп), судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 860,25 грн (вісімсот шістдесят грн 25 коп).
Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.
Повний текст постанови складений 06.11.2014р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Е.В. Орєшкіна