Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" листопада 2014 р.Справа № 922/3852/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
до Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків
про стягнення 1089033,07 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Селіванов О.А., за довіреністю № 07-10/2340 від 23.09.2014 року;
Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації про стягнення 108903,07 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2-ТН та договору № 3-ТН щодо оплати виконаних позивачем робіт.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29 вересня 2014 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.09.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 33697) про відкладення розгляду справи з метою надання часу для подання документів по справі.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.10.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 35809) про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне Управління Державної казначейської служби України в Харківській області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 04.11.2014 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.10.2014 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача вважає його таким, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, а тому задовольняє його.
Представник позивача в судовове засідання 04.11.2014 року в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка в повідомленні про час, дату та місце наступного засідання суду від 13.10.2014 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.11.2014 року проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Між Управлінням капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України (позивач) та Департаментом житлово - комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації було укладено договір № 2-ТН про виконання робіт з технічного нагляду за реконструкцією, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання за дорученням відповідача здійснювати технічний нагляд за реконструкцією згідно з нормами та правилами, встановленими чинним законодавством.
Відповідно до п. 1.2 договору позивач здійснює технічний нагляд за реконструкцією щодо наступного об'єкта: «Реконструкція системи теплопостачання з закриттям центральної котельні в с. Борки Зміївського району Харківської області».
Пунктом 1.3 договору визначено обсяг робіт з технічного нагляду за реконструкцією.
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт становить 2,5% підсумку глав 1-9 зведеного кошторису по об'єкту, відносно якого здійснюється технічний нагляд за реконструкцією, та складає 25151,32 грн., ПДВ - 5030,27 грн., разом складає 30181,59 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач зобов'язаний оплатити послуги позивача у розмірі, визначеному у акті виконаних робіт, протягом семи банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт з урахуванням надходження коштів із урахуванням надходження коштів із державного бюджету на рахунок відповідача.
На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було надано відповідачу послуги з технічного нагляду за будівництвом, що підтверджується актами виконаних робіт: № 2-ТН від 19.11.2011 року на суму 4397,90 грн., № 2ТН (2) від 19.12.2011 року на суму 6613,94 грн., № 3ТН (3) від 23.12.2011 року на суму 13330,28 грн., які були підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати наданих позивачем послуг в строки передбачені договором, у зв»язку із чим у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 24342,12 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 3ТН по виконанню робіт з технічного нагляду за реконструкцією, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання за дорученням відповідача здійснювати технічний нагляд за реконструкцією згідно з нормами та правилами, встановленими чинним законодавством.
Відповідно до п. 1.2 договору позивач здійснює технічний нагляд за реконструкцією щодо наступного об'єкта: «Реконструкція системи теплопостачання мікрорайону залізничного вокзалу з впровадженням енергозберігаючого обладнання в м. Зміїв Харківської області».
Пунктом 1.3 договору визначено обсяг робіт з технічного нагляду за реконструкцією.
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт 56566,38 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач зобов'язаний оплатити послуги позивача у розмірі, визначеному у акті виконаних робіт, протягом семи банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт з урахуванням надходження коштів із урахуванням надходження коштів із державного бюджету на рахунок відповідача.
На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було надано відповідачу послуги з технічного нагляду за будівництвом, що підтверджується актами виконаних робіт: № 3ТН від 19.12.2011 року на суму 19831,61 грн., № 3-ТН (2) від 19.12.2011 року на суму 30695,27 грн., № 3-ТН (3) від 23.12.2011 року на суму 24873,08 грн., які були підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати наданих позивачем послуг в строки передбачені договором, у зв'язку із чим у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 75399,96 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами про виконання робіт з технічного нагляду за реконструкцією № 2-ТН та № 3ТН, у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 99742,08 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були направлені на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості (№ 274 від 25.10.2013 року, № 50 від 13.02.2014 року, № 135 від 06.05.2014 року, які наявні в матеріалах справи).
06.06.2014 року відповідачем було направлено позивачу лист за вих.. № 07-10/1288, в якому він визнав заборгованість в сумі 99742,08 грн., проте зазначив про відсутність коштів на єдиному казначейському рахунку та неможливість погасити дану заборгованість.
На час звернення позивача до суду, відповідачем заборгованість в сумі 99742,08 грн. не погашена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, суд дійшов висновку, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договорів та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами про виконання робіт з технічного нагляду за реконструкцією № 2-ТН та № 3ТН у розмірі 99742,08 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1529,41 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 1529,41 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 7631,58 грн. пені, суд, визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов'язань з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . У зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню 2025,43 грн. витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської області державної адміністрації (61022, м. Харків, Майдан Свободи, 5, код ЄДРПОУ 03366144) на користь Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 2-а, каб. 700, код ЄДРПОУ 35234649) 99742,08 грн. суми основної заборгованості, 1529,41 грн. суми 3% річних та 2025,43 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені в сумі 7631,58 грн. в задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 06.11.2014 р.
Суддя Н.С. Добреля