Справа № 505/3954/14-ц
Провадження № 2/505/1848/14р.
30.09.2014 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: г о л о в у ю ч о г о - судді Нікітішина В.П.
при с е к р е т а р і - Шевчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Котовської райдержадміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно (земельні ділянки)
встановив:
Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, яка проживає у м.Одеса, звернулась в суд з цим позовом, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер, ОСОБА_3 в с.Мардарівка Котовського району Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 5.7344 га. на території Мардарівської сільської ради, державний акт III - ОД № 019128. виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 16 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 27-травня 2004 року № 211/01 та земельну ділянку площею 3,2368 га. на території Мардарівської сільської ради, державний акт III - ОД № 019051, виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 16 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 27 травня 2004 року № 211/01
05.11.2009 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким спадкоємцем всього належного йому майна та прав визначив її, ОСОБА_2.
Згідно вимог ст. ст. 1269,1270 ЦК України, вона у встановлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Котовської районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_3 та була заведена спадкова справа № 80/2013, номер у спадковому реєстрі 54886259 від 15.08.2013 року.
15.08.2013 року за № 157/02-14/80-2013 отримала відповідь від нотаріуса про те, що успадкованим нею земельним ділянка кадастрові номери не присвоєні, а 22.08.2013 року за № 172/02-14/80-2013 приватний нотаріус повідомив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки та запропонував звернутися до суду щодо вирішення питання по спадкуванню вказаного майна.
Виходячи з цього, просила суд постановити рішення яким визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкові земельну ділянки.
В ході розгляду справи у суді представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позов підтримав у повному обсязі.
Представник Котовської райдержадміністрації Одеської області в судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи у його відсутність в якій проти позову не заперечував.
Вислухавши сторону позивача та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Викладені позивачем обставини справи не заперечуються відповідачем та підтверджуються письмовими доказами справи.
Статтею 1225 ЦК України визначено, що спадкування права на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Постановою пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про
спадкування» п.10. наголошено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
У відповідності до ст.1269 ЦК України позивач виявила своє бажання прийняти спадщину шляхом подання приватного нотаріуса Котовського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини. Однак зареєструвати право власності на земельну ділянку вона не може з причини відсутності кадастрового номеру земельної ділянки в правовстановлюючих документах.
У відповідності до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Відповідно до вказаного кодексу земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Статтею 131 вказаного Кодексу зазначено, що громадяни України, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі, успадкування.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Стаття 126. Земельного кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічні вимоги зазначені в статті 126 закону України «Про державний земельний кадастр» згідно з якою право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до вимог ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 4 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що обов'язковій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно. Статтею 5 встановлено, що у державному реєстрі прав реєструються права на земельні ділянки.
Статтею 9 вказаного закону визначено, що державний реєстратор (яким також є нотаріус) повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих у документах.
Оскільки, як зазначено вище, кадастровий номер земельній ділянці не надавався, то вона не має змоги надати його нотаріусу для визначення наявності або відсутності суперечностей, а останній не може їх визначити навіть шляхом подання запиту до органів виконавчої влади (управління Держемагенста в Котовському районі), оскільки навіть у районному управлінні Держземагенства вказана інформація відсутня.
Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, за письмовою заявою правонабувача, може подаватися державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки. Оскільки на момент реєстрації права власності на вказану земельну ділянку кадастровий номер не надавався та відомості про неї не заносились до кадастру, тому вона позбавлена можливості набути права власності на земельну ділянку на підставі вказаної статті.
Статтею 19 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.
Статтею 28-1 ч. 2 вказаного закону передбачено, що орган, який здійснює ведення
Державного земельного кадастру (в даному випадку управління Держземагенства), надає органу державної реєстрації прав інформацію про кадастровий номер земельної ділянки, кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки, право доступу до перегляду кадастрових карт (планів).
Інформація, одержана від органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, вноситься державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації прав на відповідний об'єкт до розділу Державного реєстру прав, який містить відомості про нерухоме майно.
Як зазначено вище, кадастровий номер земельній ділянці не надавався і з зазначених причин в управлінні Держземагенства у Котовському районі відсутня інформація про кадастровий номер та план земельної ділянки, що позбавляє її змоги реалізувати право на спадкування нерухомого майна (земельної ділянки) ОСОБА_3
У відповідності до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України. Статтею 15 вказаного закону встановлено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 затверджено «Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (надалі «Порядок …») пунктом 10 якого державного реєстратора (у тому числі нотаріуса) зобов'язано під час розгляду заяви (запиту) здійснювати пошук у Державному реєстрі прав відомостей про нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав.
Пунктом 11 встановлено, що пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна. У разі, коли відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється «за кадастровим номером земельної ділянки» (ідентифікатором). Вона позбавлена можливості надати державному реєстратору (нотаріусу) дані щодо кадастрового номеру, оскільки кадастровий номер земельній ділянці не надавався.
Крім того, кадастровий номер також потрібен для внесення державним реєстратором (нотаріусом) запису про нерухоме майно оскільки П.20.вказаного «ПОРЯДКУ…» визначено, що з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор (нотаріус) вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо земельної ділянки: дату державної реєстрації земельної ділянки; найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; площу земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки; підставу для внесення запису про нерухоме майно: назву рішення; дату формування рішення; індексний номер рішення; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування нотаріальної контори, назву нотаріального округу.
Пунктом 36 «Правил..» встановлено, що для формування та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до Державного реєстру прав відомості щодо нерухомого майна (зокрема земельної ділянки): дату державної реєстрації земельної ділянки; найменування органу що провів державну реєстрацію земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; площу земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки.
Аналогічні вимоги містить глава 10 п. 4 підпункт 4.20. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, відповідно до якого «Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру».
Також, обов'язковим є отримання витягу з державного земельного кадастру при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки у відповідності до вимог ст. 38 п. 2 закону України «Про державний земельний кадастр».
Відповідно ст.7-1 Закону України «Про державний земельний кадастр» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, здійснює підготовку земельно-кадастрової документації та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, організовує роботи із землеустрою, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Статтею 9 вказаного закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ДЕРЖЗЕМАГЕНСТВО). Державний кадастровий реєстратор здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, присвоює кадастрові номери земельним ділянкам.
Однак на підставі вказаного закону вона також не має змоги вжити дій щодо надання кадастрового номеру земельній ділянці та звернутись до державного реєстратора, оскільки у відповідності до ст. 15 закону України «Про державний земельний кадастр» обов'язковим у відомостях про земельну ділянку є зазначення інформації про її власників (користувачів), власник же вказаної земельної ділянки помер, а вона є лише спадкоємець.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнається дійсними у разі відсутності його державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Пленум ВСУ в постанові N 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вказав, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.
Документи які містять достатні дані (кадастровий номер та кадастровий план, технічна документація з оцінки земель) для проведення реєстраційних дій державним реєстратором щодо спадкування земельних ділянок відсутні, оскільки на момент набуття останнім права власності на земельну ділянку їх виготовлення не передбачалось чинним законодавством.
Неможливість отримати документ про право власності на вказану земельну ділянку прямо слідує з наведених положень діючого законодавства.
Таким чином відсутність у позивача можливості надати нотаріусу всі необхідні документи для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки, позбавляє її позивача права на оформлення спадщини в нотаріальному порядку. Відповідно порушене право позивача підлягає судовому захисту, шляхом визнання за нею права власності на спадкові земельні ділянки.
Тому суд вважає за можливе задовольнити цей позов у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 60,212-215 ЦПК України, ст.ст.15,1216,1225,1233,1269,1296,1297 ЦК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, право приватної власності на ділянку площею 5,7344 га. на території Мардарівської сільської ради, державний акт III - ОД № 019128, виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 16 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 27 травня 2004 року № 211/01, та земельну ділянку площею 3,2368 га. на території Мардарівської сільської ради, державний акт III - ОД № 019051, виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 16 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 27 травня 2004 року № 211/01, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд який його ухвалив протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами які не були присутніми у судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання його копії.
С у д д я -