30 жовтня 2014 р. Справа № 40238/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;
представника позивача - ОСОБА_1;
представника відповідача - Михайлова А. А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
21 лютого 2011 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004591700/0/2484/1700 від 02 червня 2010 року, № 0004591700/1/2326/1700 від 29 червня 2010 року та № 0004591700/2/1960/НОМЕР_1 від 02 серпня 2010 року, якими визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 75653,55 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що право позивача формувати витрати, у тому числі й за рахунок амортизації прямо передбачено статтею 13 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян». Також зазначено, що позивач здійснює ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, що підтверджується первинними та обліковими (бухгалтерськими) документами, а отже має право додатково зменшувати валовий дохід на суми витрат, які підлягають амортизації.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004591700/0/2484/1700 від 02 червня 2010 року, № 0004591700/1/2326/1700 від 29 червня 2010 року та № 0004591700/2/1960/НОМЕР_1 від 02 серпня 2010 року.
Зазначену постанову мотивовано тим, що позивач за охоплений перевіркою період правомірно зменшив сукупний валовий дохід на суму документально підтверджених витрат, які підлягають амортизації, в межах встановлених законом норм, у зв'язку з придбанням і поліпшенням основних фондів.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Свалявською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку законодавством не передбачено, відповідно нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.
На підставі ст. 55 КАС України судом здійснено заміну відповідача - Свалявську міжрайонну державну податкову інспекцію Закарпатської області, на правонаступника останнього - Свалявську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.
Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована Свалявською районною державною адміністрацією Закарпатської області 12 липня 2007 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця В00 № 084203.
Відповідно до ліцензії Серії НОМЕР_2, яка видана Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України 01 лютого 2006 року у період з 01 лютого 2006 року по 31 січня 2011 року позивачу було дозволено такий вид робіт як внутрішні та міжнародні перевезення вантажів.
В період з 30 квітня 2010 року по 18 травня 2010 року Свалявською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області було проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності позивача за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року та валютного законодавства за період 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, про що 21 травня 2010 року складено відповідний акт за № 6/1700/НОМЕР_1.
Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено порушення статей 19 та 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 75653,55 грн., в тому числі по періодах: за ІІІ-IV квартали 2008 року в сумі 27782,25 грн. та за 2009 рік в цілому в сумі 47871,30 грн.
Суми податку нараховані позивачеві на тій підставі, що нею включено до валових витрат амортизацію автотранспортних засобів на загальну суму 504357 грн. в той час як нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.
На підставі вказаного акту перевірки Свалявською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області 02 червня 2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004591700/0/2484/1700, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 75653,55 грн.
За результатами адміністративного оскарження до Свалявської МДПІ у Закарпатській області, ДПА у Закарпатській області та ДПА України, податкове повідомлення-рішення № 0004591700/0/2484/1700 від 02 червня 2010 року залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення. Крім того, Свалявською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області було прийнято нові податкові повідомлення-рішення № 0004591700/1/2326/1700 від 29 червня 2010 року та № 0004591700/2/1960/НОМЕР_1 від 02 серпня 2010 року, якими також визначено податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 75653,55 грн.
Відповідно до статті 9 пункту 9.12 підпункту 9.12.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на момент існування спірних правовідносин, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до статті 22 пункту 22.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень статті 9 пункту 9.12 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Як передбачено статтею 13 частиною 2 Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до статті 13 частини 3 Декрету до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до статті 8 пункту 8.1 підпункту 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних відносин, амортизації підлягають зокрема витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Встановлено, що за охоплений перевіркою період позивач фактично поніс витрати на придбання та поліпшення основних фондів, при цьому забезпечував ведення обліку балансової вартості груп основних фондів, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказами про взяття на облік балансової вартості введених в експлуатацію транспортних засобів та відомостями обліку основних засобів та нарахованої амортизації за відповідні періоди (А.с. а.с. 44-115).
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення № 0004591700/0/2484/1700 від 02 червня 2010 року, № 0004591700/1/2326/1700 від 29 червня 2010 року та № 0004591700/2/1960/НОМЕР_1 від 02 серпня 2010 року - не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року в справі № 2а-590/11/0770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей
Ухвалу складено в повному обсязі 04 листопада 2014 року.