23 жовтня 2014 року Справа № 116131/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Домобудівник» до обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» про визнання дій протиправними та скасування рішень, -
17 березня 2010 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву публічного акціонерного товариства «Домобудівник» до обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» про визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності на комплекс (будівля механічної майстерні, столярний цех), що знаходиться за адресою вул. Львівська, 78А, с. Дем'янів за товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж», що стало наслідком реєстрації права власності на дані об'єкти за товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш»; скасування реєстрації права власності на комплекс (будівля механічної майстерні, столярний цех), що знаходиться за адресою вул. Львівська, 78А, с. Дем'янів та зареєстровані за товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» (з урахуванням уточнень позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем здійснено реєстрацію права власності на підставі судового рішення, однак не перевірено факт набрання ним законної сили. Крім того, у реєстрації прав може бути відмовлено якщо не проведено інвентаризаційні роботи, а також, якщо при укладенні договорів між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлюючий документ попереднього власника. Також відповідачем не здійснено перевірку договорів, які нотаріально посвідчені. Реєстрацію права власності здійснено без свідоцтва на права власності з підписом сільського голови та скріпленого печаткою. Об'єкти нерухомого майна всупереч судовому рішенню зареєстровані як комплекс. Приватним нотаріусом здійснено реєстрацію правочину в Державному реєстрі без свідоцтва на право власності. Реєстрацію здійснено за адресою с. Дем'янів, вул. Львівська, 78А, однак на момент реєстрації по даній адресі знаходиться адміністративно-побутовий корпус відкритого акціонерного товариства «Домобудівник». Рішенням виконавчого комітету Дем'янівської сільської ради № 89 від 04 листопада 2008 року товариству з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» відмовлено у підтвердженні права власності.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою вул. Львівська, 78А, с. Дем'янів, Галицький район, Івано-Франківська область. Скасовано рішення обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» від 23 липня 2009 року щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою вул. Львівська, 78А, с. Дем'янів, Галицький район, Івано-Франківська область. Скасовано рішення обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» комплекс, розташований за адресою вул. Львівська, 78А, с. Дем'янів, Галицький район, Івано-Франківська область.
Дану постанову мотивовано тим, що поданий відповідачу для здійснення реєстраційних дій документ (судове рішення), станом на день подання його відповідачу не містив відмітки суду «рішення набрало законної сили», а тому проведення реєстраційних дій без перевірки такої обставини є протиправним. Такі дії відповідача призвели до подальших неправомірних дій.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та ухвалити рішення яким залишити позовну заяву без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що підтвердженням факту набрання судовим рішенням законної сили є виданий на його виконання наказ. Скасування судового рішення, на підставі якого здійснено реєстрацію об'єкту нерухомого майна, не може бути підставою для скасування наступної реєстрації об'єкту нерухомого майна, яка здійснена на підставі іншого правовстановлюючого документа.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, вирішуючи наявний між сторонами спір, суд повинен виходити з того, що оскаржувані рішення відповідачів як рішення суб'єктів владних повноважень можуть бути оцінені на відповідність вимогам законодавства, яке було чинним на момент їх прийняття, і для вирішення цього спору суд зобов'язаний надати оцінку діям відповідачів щодо того, чи були в них, з урахуванням всіх обставин на час звернення, достатні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.
Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій та рішень відповідачів вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлено, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року в справі № 20/25 визнано дійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд старої частини заводу відкритого акціонерного товариства «Домобудівник» від 06 лютого 2001 року укладений між відкрити акціонерним товариством холдингова компанія «Домобудівник» та товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж». Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» право власності на будівлю механічної майстерні, площею 762,8 кв. м, столярний цех площею 449,9 кв. м, трансформаторну підстанцію відкритого типу та козловий кран з крановою площадкою, що знаходяться за адресою вул. Львівська, 78, с. Дем'янів, Галицький район, Івано-Франківська область.
Також в резолютивній частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року зазначено, що слід стягнути з відкритого акціонерного товариства «Домобудівник» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» 718,8 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, видати наказ.
В подальшому, вищезазначене рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року в справі № 20/25 скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2010 року.
03 липня 2009 року господарським судом Івано-Франківської області видано наказ про примусове виконання рішення № 4267 на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року в справі № 20/25 про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Домобудівник» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» 718,8 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В даному наказі зазначено, що рішення набрало законної сили 03 липня 2009 року.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) - обов'язковій державній реєстрації підлягали речові права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили належали до переліку документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Крім того, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна (пункт 10 додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення)).
Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що для здійснення реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна судове рішення, на підставі якого проводиться така реєстрація, повинно набрати законної сили.
14 липня 2009 року директором товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» подано відповідачу заяву про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі за адресою вул. Львівська, 78, с. Дем'янів відповідно до рішення суду.
До заяви долучено наступні документи: рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року; судовий наказ від 03 липня 2009 року; договір купівлі-продажу будівель та споруд старої частини заводу відкритого акціонерного товариства холдингова компанія «Домобудівник» від 06 лютого 2001 року; довідку відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Галицької райдержадміністрації № 44 від 22 липня 2009 року про присвоєння будівлям зазначеним в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року адресного номеру 78-а.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації № 2385966 від 23 липня 2009 року, державним реєстратором 23 липня 2009 року прийнято рішення про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року в справі № 20/25 комплексу за адресою вул. Львівська, 78А, с. Дем'янів, Галицький район, Івано-Франківська область.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2.7 Тимчасового положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державний реєстратор у межах своїх повноважень, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.
Згідно із п. 3.1 Тимчасового положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє договори, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.
Судом першої інстанції зазначено, що подана відповідачу для здійснення реєстраційних дій копія рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року не містила відмітки «рішення набрало законної сили».
Отже відповідачем, на думку суду першої інстанції, проведено державну реєстрацію права власності на підставі судового рішення яке не набрало законної сили.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність такої відмітки на копії судового рішення непередбачена актами законодавства України чинними на момент отримання відповідачем копії рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року.
Зокрема, обов'язковість наявності такої відмітки не встановлено Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. № 75 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), яка встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України відповідно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду.
Водночас, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Тобто, у випадку неподання апеляційної скарги рішення господарського суду набирає законної сили через 10 днів після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.
У рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року вказано, що таке підписано 22 червня 2009 року.
Отже, за умови неподання апеляційної скарги рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року набрало законної сили 03 липня 2009 року.
Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.
Таким чином, видача господарським судом Івано-Франківської області наказу на виконання рішення від 16 червня 2009 року в справі № 20/25 свідчить, що таке набрало законної сили.
Звідси, суд апеляційної інстанції вважає, що цим обставинам надано вірну оцінку відповідачем та зроблено вірний висновок про те, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року набрало законної сили, отже є правовстановлюючим документом.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що факт подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року після закінчення встановленого законом десятиденного строку, що вказує на набрання таким рішенням законної сили, додаткового підтверджується супровідним листом господарського суду Івано-Франківської області у справі № 20/25 № 821/09 від 15 липня 2009 року, відповідно до якого апеляційна скарга на згадане судове рішення відкритого акціонерного товариства «Домобудівник» вих. № 8-07/01 від 08 липня 2009 року скеровується Вищому господарському суду України (а. с. 130, том № 1).
Твердження позивача про існування підстав для відмови у проведенні реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» нерухомого майна за адресою вул. Львівська, 78А, с. Дем'янів, Галицький район, Івано-Франківська область визначених п. 3.6 Тимчасового положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) - реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації, є безпідставним та спростовується матеріалами справи, зокрема технічним паспортом на виробничий будинок по вул. Львівській, 78А у с. Дем'янів та інвентаризаційною справою на будинок № 78А по вул. Львівській, 78А у с. Дем'янів.
Також безпідставним є твердження позивача, що реєстрація за товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» нерухомого майна за адресою вул. Львівська, 78А, с. Дем'янів, Галицький район, Івано-Франківська область є неправомірною оскільки об'єкти нерухомого майна, реєстрацію права власності на які проведено відповідачем, є тимчасовими спорудами, а в силу п. 1.6 Тимчасового положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) тимчасові споруди не підлягають реєстрації.
Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 затверджено Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (далі - Інструкція), якою визначено порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд.
Згідно з технічним описом конструктивних елементів будівлі, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок № 78А по вул. Львівській, 78А у с. Дем'янів, фундамент будівель є бутобетонним, стіни металеві, підлога бетонна, дах металевий, вікна щитові, опалення і сантехніка електричні.
Відповідно до п. 3.2 Інструкції будівлі тимчасового характеру - це будівлі збірно-розбірні, без фундаменту з недовголітнього матеріалу, які можуть щвидко монтуватися або транспортуватися (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі теплиці покриті поліетиленовою плівкою тощо).
Статтею 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, враховуючи технічний опис конструктивних елементів будівель та наявність в них бутобетонного фундаменту спірні приміщення не є тимчасовими спорудами.
Здійснення відповідачем реєстраційних дій не на кожну будівлю окремо, а на комплекс, зумовлено тим, що правостановлючий документ, яким є рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року про визнання дійсним договору-купівлі продажу та визнання права власності, стосується сукупності об'єктів нерухомого майна.
Крім того, здійснення відповідачем реєстраційних дій за адресою вул. Львівська 78А, с. Дем'янів, а не за адресою вул. Львівська 78, с. Дем'янів, як зазначено у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року, є обґрунтованим з огляду на довідку відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Галицької райдержадміністрації № 44 від 22 липня 2009 року про присвоєння будівлям зазначеним в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року адресного номеру 78-а.
Отже, реєстрація за товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року в справі № 20/25 комплексу за адресою вул. Львівська, 78А, с. Дем'янів, Галицький район, Івано-Франківська область відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Також встановлено, що 21 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна будівлю механічної майстерні та столярного цеху.
Відповідно до даного договору товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» придбало у товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» вищевказані об'єкти нерухомого майна, які належать останньому на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року в справі № 20/25, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації № 2385966 від 23 липня 2009 року.
27 жовтня 2009 року державним реєстратором Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації прийнято рішення про реєстрацію права власності будівлі механічної майстерні та столярного цеху за товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» на підставі згаданого договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2009 року.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу належав до переліку документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Тобто, законодавча визначені підстави для подальшої реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлі механічної майстерні та столярного цеху за товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» були іншими, аніж підстави для реєстрації права власності на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж», а саме: укладений 21 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергомонтаж» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» договір купівлі-продажу нерухомого майна будівлю механічної майстерні та столярного цеху.
Частина 2 статті 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 182 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Стаття 317 Цивільного кодексу України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом статті 321 Цивільного кодексу України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У ході розгляду даної справи жодних доказів, в тому числі рішень, що набрали законної сили у встановленому порядку, які б свідчили про те, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна будівлі механічної майстерні та столярного цеху був визнаний нечинним у визначеному законом порядку, а право власності за вказаними договором покупцями набуте неправомірно, судом не встановлено.
Не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вищенаведеного і позивачем.
Вищезазначене свідчить про те, що укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна будівлі механічної майстерні та столярного цеху був чинним станом на час здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш».
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно будівлі механічної майстерні та столярного цеху за товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» відповідач мав усі необхідні документи та законодавчо визначені підстави для здійснення такої реєстрації.
Також суд апеляційної інстанції вказує, що свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду, відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) є окремим правовстановлювальним документом на підставі якого здійснюється держана реєстрація права власності.
У спірних відносинах реєстраційні дії відповідачем здійснювались на підставі інших правостановлювальних документів, визначених ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У рішенні в справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року Європейським Судом з прав людини вказано, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно із ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Частинами 1, 2 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Аналізуючи зміст вищевказаних процесуальних норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для компенсації судових витрат позивачу.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачами судових витрат, які підлягають компенсації.
Разом з тим, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, то судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги не компенсовуються.
Таким чином, розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 87, 94, 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» - задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року в справі № 2а-1800/11/0970 - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Домобудівник» до обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженергомаш» про визнання дій протиправними та скасування рішень - відмовити.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей