Дата документу Справа № 333/5249/13-к
Єдиний унікальний №333/5249/13-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/1/14 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.ст. 190 ч.1, 190 ч.2 КК України
27 жовтня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянула в м.Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2013 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, неодруженого, маючого неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, не маючого постійного місця реєстрації, місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не засудженого,
засуджено за ч.1 ст.190 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі; за ч.2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням на 2 роки 6 місяців та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь:
ОСОБА_8 4000 грн.; ОСОБА_9 2400 грн.
Вирішена доля речових доказів по справі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він 18.05.2013 у денний час, маючи єдиний умисел на заволодіння грошовими коштами, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , під приводом здійснення роботи по виготовленню та встановленню метало-пластикової конструкції балкону, яку не міг та не збирався здійснювати, шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами у розмірі 1000 гривень, які належали ОСОБА_8 . Далі, за нехваткою попередньої оплати, 26.05.2013 приблизно о 12-00, ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , під вказаною причиною, продовжуючи свій злочинний намір, шляхом зловживання довірою, заволодів грошовими коштами в сумі 3000 гривень, які належали ОСОБА_8 .
Таким чином ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 4000 гривень.
23.05.2013 приблизно о 18-00, ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , під приводом здійснення роботи по виготовленню та встановленню металопластикової конструкції балкону, яку не міг та не збирався здійснювати, діючи повторно, шляхом зловживання довірою, заволодів грошовими коштами в сумі 2240 гривень, які належали ОСОБА_9 , спричинивши їй матеріальний збиток на вказану суму.
В апеляції потерпіла ОСОБА_8 , не погодившись з вироком суду в частині призначення покарання ОСОБА_7 , просить його скасувати, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу винного та інші обставини справи, а саме, що він був раніше засуджений, не працює, і навіть, не намагався відшкодувати їй шкоду, а в місцях позбавлення волі він буде мати змогу це зробити.
В апеляції потерпіла ОСОБА_9 , також не погодившись з вироком суду в частині призначення покарання ОСОБА_7 , просить його скасувати, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу винного та інші обставини справи, а саме, що він був раніше засуджений, не працює, і навіть, не намагався відшкодувати її шкоду, а в місцях позбавлення волі він буде мати змогу це зробити.
Заслухавши доповідь судді по справі; потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали свої апеляційні скарги; обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; прокурора, який вважав, що вищевказаний вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні, і є обґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, в зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого фактично ніким з учасників провадження не оспорюється.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєні ним злочини. При цьому суд врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а саме те, що ОСОБА_7 в силу ст.89 КК України не судимий; скоїв кримінальне правопорушення у відношенні людей похилого віку, шкоду не відшкодував. Разом з цим, він активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, вину та розмір цивільних позовів визнав в повному обсязі, а також задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітнього сина.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без його ізоляції від суспільства.
За наслідками перевірки доводів потерпілих в обґрунтування апеляційних вимог про те, що ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Оскільки обвинувачений в силу ст.89 КК України визнаний раніше не судимим, то його попереднє засудження не може враховуватися при характеристиці його особи та при призначенні покарання.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді провадження не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляції потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 , якого засуджено за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, - без змін.
Головуючий:
Судді: