28 жовтня 2014 р. Справа № 876/9130/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
за участю представника позивача: Думич А.М.
представника відповідача: Сенюк В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправних та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000552200 від 17.07.2014 р. з податку на додану вартість в сумі 1379243 грн. та штрафних санкцій в сумі 689622 грн. та №0000562200 від 17.07.2014 р., яким зменшено ТОВ «Транс-Сервіс-1» від'ємне значення суми з податку на додану вартість в розмірі 40056 грн.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 09.07.2014р. №218/22-01/32602104, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6, ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1379243 грн. за квітень 2013 року в сумі - 636913 грн., за вересень 2013 року в сумі 7549,58 грн., за жовтень 2013 року в сумі 110602 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 31.03.2014 року в сумі 40056 грн. Посилається на безпідставність висновків відповідача щодо безтоварного характеру операцій позивача із контрагентами, помилковість висновків щодо нікчемності правочинів. Просив позов задоволити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000552200 від 17.07.2014 р. та № 0000562200 від 17.07.2014 року.
Постанову суду першої інстанції оскаржило Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що актом від 09.07.2014 року №218/22-01/32602104 зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1379243 грн. за квітень 2013 року в сумі - 636913 грн., за вересень 2013 року в сумі 7549,58 грн., за жовтень 2013 року в сумі 110602 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 31.03.2014 року в сумі 40056 грн.
На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 17.07.2014 р. № 0000552200 з податку на додану вартість в сумі 1379243 грн. та штрафних санкцій в сумі 689622 грн.; від 17.07.2014 р. №0000562200, яким зменшено ТОВ «Транс-Сервіс-1» від'ємне значення суми з податку на додану вартість в розмірі 40056 грн.
Як встановлено судовою колегією та підтверджується матеріалами справи, що в основі посилань відповідача лежать висновки про те, що ТОВ «Транс-Сервіс-1» по взаєморозрахунках з ТОВ «Грандісресурс» завищено податковий кредит в сумі 768409,30 грн., а саме вересень 2013 року на суму 663709,42 грн., жовтень 2013 року на суму 97150,40 грн., грудень 2013 року на суму 7549,58 грн. ТОВ «Транс-Сервіс-1» по взаєморозрахунках з ТОВ «Продмаркет 2012" завищено податковий кредит у квітні 2013 року на суму 650889,61 грн.. Таке завищення відповідач обґрунтовує не встановленням факту передачі товару (послуг) покупцю у зв'язку із відсутністю первинних документів.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Транс-Сервіс-1» та ТОВ «Грандісресурс» укладено договір №1012-1 від 10.12.2012 року, на виконання, якого ТОВ «Грандісресурс» передано покупцю - ТОВ «Транс-сервіс-1» запасні частини (товар). Відповідно до п. 4.4 договору №1012-1 від 10.12.2012 року, товар вважається прийнятим покупцем за кількістю згідно із підписаними Сторонами видатковими накладними. Факт отримання запасних частин (товару) підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними за вересень, жовтень, грудень 2013 року.
Разом з тим, 03 вересня 2013 року між ТОВ «Транс-Сервіс-1» (Боржник), ТОВ «Сінтез Сервіс» (Новий кредитор) та ТОВ «Грандісресурс» (Первісний кредитор) було укладено Договір про відступлення вимоги № 030913/2 від 03 вересня 2013 року, відповідно до п.1.1. якого, первісний кредитор передає належне йому право вимоги до Боржника в розмірі 4 610 456, 00 грн., що виникло на підставі договору поставки № 1012-1 від 10.12.12 р. Відтак, розрахунок за поставлений товар по договору поставки № 1012-1 від 10.12.12 р., проведений платежами на користь ТОВ «Сінтез Сервіс», що підтверджується платіжними дорученнями.(т. 2 а.с 24 -33;77 - 90).
Однак, відповідно до п.4.2. договору поставки № 1012-1 від 10.12.12 р., транспортування товару здійснювалось силами та за рахунок покупця. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортна накладна - обов'язковий для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення, обліку виконаної роботи. У відповідності з п.2. постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» серед переліку документів, які необхідні для здійснення перевезення, якщо дане перевезення здійснюється для власних потреб товарно-транспортна накладна не передбачена. У зв'язку з тим, що ТОВ «Транс-Сервіс-1» відповідно до укладеного договору з ТОВ «Грандісресурс» транспортування товару здійснювало самостійно, тобто для власних потреб, товарно-транспортна накладна не оформлялася. Наявність необхідних для транспортування товару транспортних засобів, підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу. Окрім того, законодавство не обумовлює перехід права власності на майно його фізичною доставкою покупцеві.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Транс-Сервіс-1» та ТОВ "Продмаркет 2012" укладено договори №050313 від 05.03.2013р., №200213 від 20.02.2013р. згідно яких ТзОВ «Транс Сервіс -1" придбано ТМЦ (запасні частини) та отримано послуги. Відповідно до п. 4.4 договору №050313 від 05.03.2013р. - товар вважається прийнятим покупцем за кількістю згідно із підписаними Сторонами видатковими накладними. Відповідно до п. 3.2 договору №200213 від 20.02.2013р., здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється Актом виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг.
Факт отримання товару (послуг) підтверджується наявністю підписаних накладних (актів виконання робіт), відповідними податковими накладними. Оплата за поставлений товар по договорах №050313 від 05.03.2013р., №200213 від 20.02.2013р., підтверджується платіжними дорученнями.
Крім того, у договорі поставки №050313 від 05.03.2013р. не зазначено про обов'язок Постачальника передати Покупцю сертифікат якості разом із товаром. Відтак, предметом поставки були вживані запасні частини, сертифікат відповідності (сертифікат якості) на які не вимагався. Облік запчастин що були предметом купівлі по договорах №050313 від 05.03.2013р., №200213 від 20.02.2013р відображались в бухгалтерському обліку та використовувались для власних потреб.
Щодо підстав нікчемності правочину (які зазначені у акту від 09.07.2014р. №218/22-01/32602104, з посиланням на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.03.2013 №1103/22-05/38292510) то вони не доведені у встановленому порядку належними доказами як у суді першої інстанції так і в апеляційному суді.
Згідно п. п. 198.1 - 198.3 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як вбачається з платіжних дорученнями з відповідними відмітками банку (т. 2 а.с 24 -33;77 - 90). ), відповідні товарно - матеріальні цінності та послуги були прийняті позивачем за актами приймання передачі та оплачені у повному обсязі.
Враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі №813/5212/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
С. Кузьмич
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.10.2014 року