05 листопада 2014 року Чернігів Справа № 825/3368/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
за участю секретаря Прокіної А.С.,
представника відповідача Замури Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.07.2014 по 26.08.2014 відповідно до п.п. 1-3, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Свої вимоги позивач мотивує тим, що в день звільнення він звернувся до адміністрації установи виконання покарань де він працював за отриманням трудової книжки, проте трудова книжка видана не була. Трудову книжку отримав поштою разом з супровідним листом № 205 від 26.08.2014. Через невидачу трудової книжки він не мав змоги працевлаштуватися або хоча б стати на облік у центр зайнятості як безробітній, а тому був позбавлений доходів, які б мав отримувати за своєчасної видачі трудової книжки.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що позивач не звертався до відповідача 16 липня 2014 року в останній день служби за трудовою книжкою та не направив заяви про направлення йому трудової книжки по пошті, оскільки пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника, йому був направлений лист від 18.07.2014 року за вих. № 52, яким запропоновано звернутись до відповідача за трудовою книжкою. У період з 16.07.2014 по 05.08.2014 року до Управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області позивач не прибув. 05.08.2014 року трудову книжку отримав кадровий підрозділ Новгород-Сіверської УВП-31 для вручення ОСОБА_2
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, капітан внутрішньої служби ОСОБА_2 проходив службу в органах кримінально виконавчої служби Новгород-Сіверській установі виконання покарань (№ 31) управління Державній пенітенціарній служби України з 30.12.2004 року по 16.07.2014 року, на посаді старшого інспектора (з професійної підготовки) сектору по роботі з особовим складом.
Був звільнений зі служби за п. 64 «ж» (за власним бажанням) відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Відповідно до пункту 70 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.
Згідно наказу від 27.04.2012 № 259 Державної пенітенціарної служби України, начальникам територіальних органів ДПтС України надано право призначати на посади та звільняти з посад персонал територіальних органів підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, середній та старший начальницький склад установ виконання покарань, слідчих ізоляторів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав рапорт про намір звільнитися 19 червня 2014 року та прохав розглядати питання звільнення на кадровій комісії без його присутності (а.с. 34). Питання про звільнення було розглянуто на кадровій комісії 09 липня 2014 року на якій було погоджена дата звільнення 16 липня 2014 року.
Середній та начальницький склад Новгород-Сіверської установи виконання покарань (№ 31) є номенклатурою територіальних Управлінь, особові справи та трудові книжки зберігаються безпосередньо у Управлінні Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно пункту 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Як було встановлено в судовому засіданні позивач у день звільнення не звертався до Управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області з метою отримати трудову книжку та не надавав письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою.
18.07.2014 року вих. № 52 ОСОБА_2 направлено лист, в якому зазначено, що у зв'язку із звільненням позивача зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України 16 липня 2014 року необхідно отримати трудову книжку та військовий квиток у секторі по роботі з персоналом управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Комсомольська (а.с. 31).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не прибув до Управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області для отримання трудової книжки, 05.08.2014 трудову книжку отримав кадровий підрозділ Новгород-Сіверської УВП-31, для вручення позивачу, що підтверджується розпискою (а.с. 35).
Крім того, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 було достименно відомо де знаходиться його трудова книжка, оскільки останній працював на посаді старшого інспектора (з професійної підготовки) сектору по роботі з особовим складом Новгород-Сіверської УВП-31.
Відповідно до статті 235 Кодексів законів про працю України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, враховуючи, що затримка отримання трудової книжки ОСОБА_2 відбулась не з вини Управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя підпис О.В. Заяць
З оригіналом згідно
Суддя О.В. Заяць