33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 листопада 2014 року Справа № 918/367/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є. ,
судді Сініцина Л.М.
при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Никонець Д.А., довіреність в справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.09.14 р.
у справі № 918/367/14 (суддя Андрійчук О.В. )
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"
про стягнення в сумі 45 583 432 грн. 12 коп.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 року у зв"язку із перебуванням у відпустці судді Розізнаної І.В. та відповідно до затверджених складів колегій, у справі №918/367/14 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім зміни головуючого судді. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М. .
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.09.2014 р. зупинено провадження у справі № 918/367/14 (судя Андрійчук О.В.) за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення в сумі 45 583 432 грн. 12 коп. до набрання законної сили рішенням у справі № 5/6 за позовом ДП "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнеазот" про стягнення 1 136 586 108,25 грн., що перебуває у провадженні Господарського суду Рівненської області.
Ухвала господарського суду Рівненської області мотивована тим, що неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №5/6 полягає у тому, що суд у справі № 918/367/14 не може самостійно встановити обставини щодо наявності та обґрунтованості суми основного боргу, на який здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки вказані обставини не є предметом позовних у зазначеній справі, а встановлюються іншим судом у справі №5/6; обставини, які будуть встановлені при розгляді справи №5/6, у тому числі факти, які мають преюдиціальне значення, можуть вплинути на збирання та оцінку доказів при розгляді справи №918/367/14.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є безпідставною, незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права - ст.ст. 4-2,4-3,43,65,79,85 ГПК України.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до ч.7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що розбіжності, які виникли на підставі протоколу розбіжностей від 18.06.2010 р. до спірного договору, були врегульовані у судовому порядку, що підтверджується рішенням господарського суду Рівненської області від 09.07.2010 р. у справі № 5/117, яке набрало законної сили. Господарський суд Рівненської області за результатом розгляду справи № 5/117 підтвердив правомірність редакції протоколу розбіжностей від 18.06.2010 р. покупця (ПАТ «Рівнеазот»).
Також, розбіжності щодо протоколу розбіжностей від 23.12.2009 р. не були передані до відповідного суду у двадцятиденний строк від дня отримання позивачем цього протоколу розбіжностей, у зв'язку з чим з урахуванням положень ч.7 ст.181 ГК України розбіжності викладені у вказаному протоколі розбіжностей від 23.12.2009 р. до спірного договору вважаються прийнятими.
Таким чином, скаржник зазначає, що враховуючи той факт, що всі розбіжності були врегульовані у порядку, встановленому ст. 181 ГК України, а договір поставки природного газу № 06/09-2055 від 23.12.2009 р., додаткові угоди № 1,2,3,4,5,6 до нього, - підписані повноважними представниками і скріплені печатками сторін, останні з урахуванням положень ст.ст. 628,638-642 ЦК України, ст.ст. 180,181 ГК України є погодженими та укладеними у порядку передбаченому чинним законодавством, а також правомірними, враховуючи принцип правомірності правочину, передбаченому ст. 204 КЦ України.
Скаржник звертає увагу суду на ту обставину, що у матеріалах справи наявні належним чином завірені копії актів приймання-передачі газу по договору № 06/09-2055 від 23.12.2009 р. - від 31.01.2010 р. на суму 99 243 308,06 грн., від 28.02.2010 р. на суму 89 643 376,74 грн., від 31.03.2010 р. на суму 97 087 731,26 грн., від 31.052010 р. на суму 52 167 858,24 грн., від 30.06.2010 р. на суму 85 761 964,78 грн., від 31.07.2010 р. на суму 84 493 990,30 грн., від 31.08.2010 р. на суму 103 583 620,28 грн., від 30.09.2010 р. на суму 140 998 750,80 грн., від 31.10.2010 р. на суму 149 644 546,45 грн., від 30.11.2010 р. - 3 акти на суми: 93 319 142,87 грн., 36 384 673,04 грн., 142758458,05 грн. (2 з яких оформлені з урахуванням рішення господарського суду Рівненської області від 09.07.2010 р. у справі № 5/117), від 31.12.2010 р. на суму 147 863 047,39 грн., які оформлені у відповідності до п. 4.4 договору і додаткових угод до нього, та з урахуванням всіх чинних протоколів розбіжностей.
Скаржник вважає, що заборгованість відповідача у розмірі 1 060 889 231,59 грн. підтверджена актами приймання-передачі газу оформленими з урахуванням п. 4.4 спірного договору, а факт прострочення відповідача підтверджений з урахуванням, зокрема, п.п. 6.1,7.1 договору та нормами матеріального права.
Окрім того, скаржник зазначає, що з метою прийняття законного рішення, суд зобов'язаний застосовувати положення ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а отже при розгляді господарської справи не зв'язаний предметом спору у процесі дослідження доказів, оскільки належне виконання положень, зокрема, ст.ст. 43,65 ГПК України, що є запорукою прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Поряд з цим скаржник зауважує, що хоч справа № 918/367/14 і пов'язана із справою №5/6, проте господарський суд Рівненської області у справі № 918/367/14 не обмежений доводами та фактичними даними, що входять до предмету доказування у справі №5/6. Господарським судом першої інстанції невірно зазначено про те, що останній не може самостійно встановити обставини щодо наявності та обґрунтованості сум основного боргу, на який здійснюється нарахування 3 % річних та інфляційних, оскільки вказані обставини не є предметом позовних вимог у зазначеній справі, а встановлюються іншим судом у справі № 5/6.
Таким чином, скаржник враховуючи факт наявності у матеріалах справи належних доказів виникнення зобов'язання відповідача з оплати отриманого ним на умовах договору №06/09-2055 від 23.12.2009 р., додаткових угод до нього та чинних протоколів розбіжностей природного газу, а також відповідних норм матеріального права, які підтверджують таку заборгованість відповідача та його прострочення - позивачем на законних підставах доведено та підтверджено, що місцевий господарський суд має всі передбачені Господарським процесуальним кодексом України права для розгляду справи № 918/367/14, без зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 5/6 за позовом ДК «Газ України» до ПАТ «Рівнеазот» про стягнення 1136586108,25 грн., а отже, зупинення провадження у справі № 918/367/14 на підставі ч.1 ст.79 ГПК України без наявності очевидної неможливості самостійно у межах даної справи дослідити факт заборгованості відповідача у зв'язку із невиконанням умов спірного договору та прострочення відповідача та наявності наведених у ст.65 ГПК України прав, вважає, що таке зупинення провадження грубо порушує вимоги ст.ст. 4-2, 4-3, 43, 65, 79, 85 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, скаржник звертає увагу господарського суду апеляційної інстанції про те, що позивач не є газовидобувною компанією та розраховується за отриманий природний газ за договорами з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», яка даний природний газ закуповує за зовнішньоекономічними контрактами у іноземних імпортерів. Проте, заборгованість ДК «Газ Україн», в силу ст. 617 ЦК України, зобов'язана сплачувати незалежно від рівня розрахунків своїх контрагентів. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України.
У письмовому відзиві №330-10в від 03.11.2014р. на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржену ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.11.2014р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції від 29.09.2014р. є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача в судове засідання 03.11.2014р. не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Частиною 2 ст.102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та за наявними у справі доказами.
Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.09.2014 року у справі №918/367/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2014 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - відповідач) про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в сумі 45 583 432,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 06/09-2055 поставки природного газу за регульованим тарифом (надалі-договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ імпортованого походження в обсязі, зазначеному в ст. 2 цього договору. Крім цього, до договору поставки природного газу № 06/09-2055 від 23.12.2009 року сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 10.03.2010 року, № 2 від 23.12.2009 року, № 3 від 01.06.2010 року, № 4 від 06.07.2010 року, № 5 від 05.08.2010 року, № 6 від 08.09.2010 року. На виконання умов договору та додаткових угод позивач протягом січня - грудня 2010 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 1 322 950 468,26 грн. Факт поставки природного газу відповідачеві стверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року, 31.05.2010 року, 30.06.2010 року, 31.07.2010 року, 31.08.2010 року, 30.09.2010 року, 31.10.2010 року, 30.11.2010 року, 31.12.2010 року. Відповідач свій обов'язок щодо проведення розрахунків за поставлений газ виконав частково, сплатив лише 345 184 871,53 грн. Внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 977 765 596,73 грн. У порядку ст. 625 ЦК України, в зв'язку з тим, що відповідач продовжує невиконувати зобов'язання з оплати вартості поставленого газу, позивач звернувся з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 45 583 432,12 грн. (а.с.2-5,т.1).
29.09.2014 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/367/14 до набрання законної сили рішенням у справі № 5/6 за позовом ДП "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнеазот" про стягнення 1 136 586 108,25 грн., що перебуває у провадженні Господарського суду Рівненської області. Вказане клопотання обгрунтоване тим, що рішення суду про стягнення основного боргу, що набрало законної сили, відсутнє, відтак прострочення грошового зобов'язання не може бути встановлено до розгляду справи № 5/6 по суті щодо стягнення основного боргу за договором № 06/09-2055 від 23.12.2009 року (а.с.121-122,т.2).
Господарський суд Рівненської області ухвалою від 29.09.2014 р. зупинив провадження у справі № 918/367/14 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення в сумі 45 583 432 грн. 12 коп. до набрання законної сили рішенням у справі № 5/6 за позовом ДП "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнеазот" про стягнення 1 136 586 108,25 грн., що перебуває у провадженні Господарського суду Рівненської області (а.с.152-153,т.2).
Колегія суддів апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції про зупинення провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до ч.1ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
В свою чергу, ч.2 ст.79 ГПК України передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Таким чином, ГПК України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК).
Частина 1 статті 79 ГПК України встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Іншим судом, про який йдеться у ч. 1 ст. 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з ст. 3 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Так, рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5/6 від 30.11.2011 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року, позов ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнеазот" про стягнення 1 136 586 108,25 грн. заборгованості згідн договору поставки природного газу №06/09-2055. задоволено частково. Вирішено стягнути з ПАТ "Рівнеазот" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 1 060 889 231,59 грн. основного боргу, 28 431 172,83 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 10 167 432,57 грн., 24 667,68 грн., державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 228,30 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.73-75,а.с.116-124,т1).
Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 року у справі № 5/6 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 30.11.2011 року скасовано. Справу № 5/6 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за участю прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнеазот" про стягнення 1 136 586 108,25 грн. передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області. У постанові зазначено, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не дали оцінки протоколам розбіжностей до договору поставки природного газу від 23.12.2009 року та протоколу розбіжностей до додаткової угоди №2 від 18.06.2010 року. Також у постанові вказано, що судами не надано оцінки актам прийому-передачі природного газу від 30.11.2010 року за поставлений газ в квітні та травні 2010 року відповідно до підп.4.4 п. 4, п.п. 6, 5 умов договору поставки природного газу, не перевірено обгрунтованість та правильність здійснених позивачем розрахунку суми основного боргу. (а.с.123-124,т.2).
Отже, з доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що стягнення суми заборгованості за договором поставки природного газу № 06/09-2055 від 23.12.2009 року, що виникла на підставі актів прийому - передачі природного газу від 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року, 31.05.2010 року, 30.06.2010 року, 31.07.2010 року, 31.08.2010 року, 30.09.2010 року, 31.10.2010 року, 30.11.2010 року, 31.12.2010 року, є предметом судового спору у справі № 5/6.
Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані на суму простроченої заборгованості 977765596,73 грн., яка, як стверджує позивач, виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно договору поставки природного газу №06/09-2055.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, 3% річних та інфляційні нараховуються виходячи саме з простроченої суми заборгованості.
Однак, розмір простроченої суми заборгованості буде встановлено за результатами розгляду справи №5/6 по суті щодо стягнення основного боргу за договором № 06/09-2055 від 23.12.2009 року.
Таким чином, розгляд справи №918/367/14 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 45 583 432,12 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу у січні - грудні 2010 року за договором № 06/09-2055 від 23.12.2009 року, є неможливим до вирішення по суті справи №5/6 щодо стягнення основного боргу за договором № 06/09-2055 від 23.12.2009 року, оскільки за результатами розгляду останньої буде встановлено факт наявності заборгованості в розмірі 977765596,73 грн., яка, як стверджує позивач, виникла на підставі договору поставки природного газу №06/09-2055 та на яку останнім нараховані 3% річних та інфляційні.
Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідне відмітити, що неможливість розгляду однієї справи до вирішення справи іншим судом, яка зумовлює зупинення провадження у справі, полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Так, відповідні обставини можуть мати місце у випадку, коли господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 5/6 полягає у тому, що суд у справі №918/367/14 не може самостійно встановити обставини щодо наявності та обгрунтованості суми основного боргу, на який згідно із приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки вказані обставини не є предметом позовних вимог у зазначеній справі, а встановлюються іншим судом у справі № 5/6, тобто обмеженість предмету спору.
З урахуванням вищевикладених встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, надавши юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про зупинення провадження у справі №918/367/14 у зв'язку з неможливостю розгляду справи №918/367/14 до вирішення пов'язаної з нею справи №5/6 за позовом ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнеазот" про стягнення 1 136 586 108,25 грн., що перебуває у провадженні господарського суду Рівненської області.
Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередньої судової інстанції, скаржником не наведено.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не стосуються предмету даного спору, а тому судовою колегією до уваги не приймаються.
З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскарженої ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.99,101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.09.2014 р.у справі №918/367/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
3. Справу №918/367/14 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.