03.11.14 Справа № 904/7525/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕНЗИМ-АГРО", м. Вінниця
до Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІЛД", Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Старолозуватка
про стягнення 38 350,51 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим-Агро"" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" про стягнення 31000 грн. заборгованості, 895, 83 грн. трьох відсотків річних, 4073, 39 грн. інфляційних втрат та 2381, 29 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 45 від 11.07.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.10.2014.
10.10.2014 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника.
Ухвалою суду від 13.10.2014 розгляд справи відкладено на 03.11.2014.
23.10.2014 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 21.10.2014 вих.№ 21, в якій він, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 31000 грн., просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 895, 83 грн., інфляційні втрати у розмірі 4073, 39 грн. та пеню у сумі 2381, 29 грн.
Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки позивачем до вищезазначеної заяви не надано доказів надіслання даної заяви на адресу відповідача, господарський суд не приймає її до розгляду.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів з ухвалами суду (арк. с. 51, 59).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 03.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
11.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ензим-Агро" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (далі - відповідач. покупець) було укладено договір поставки № 45 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а останній зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору товар в асортименті. кількості та за цінами. зазначеними у видаткових накладних.
Згідно з п. 2.2 договору датою поставки є дата передачі товару покупцеві, зазначена у видаткових накладних на відповідну партію товару.
Ціна на товар встановлюється в національній валюті України гривнях (з врахуванням податку на додану вартість) та вказується у видатковій накладній (п. 3.1 договору).
Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості відповідної партії товару з відстрочкою платежу, але не пізніше 25 жовтня 2013 року (п. 4.1 договору).
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв, на підставі довіреності від 15.07.2014 № 3 (арк. с. 14), товар на загальну суму 37199, 52 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15.07.2014 № ЕА-00137, підписаною обома сторонами та скріпленою печатками підприємств (арк. с. 13).
Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 6199, 525 грн., що підтверджується копіями банківських виписок від 22.01.2014 та від 23.01.2014 (арк. с. 17-18).
У зв'язку з тим, що відповідач вартість поставленого товару у строки, визначені спірним договором, не сплатив, позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.09.2014 вих. №15, в якій просить сплатити заборгованість у розмірі 31000 грн. протягом п'яти днів з дня одержання даної претензії (арк. с. 16, 19).
Відповідач заборгованість у розмірі 31000 грн. не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 31000 грн.
Під час розгляду справи, відповідач здійснив оплату заборгованості у розмірі 31000 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 15.10.2014 (арк. с. 55), що зумовило звернення позивача до суду із заявою про зменшення позовних вимог.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що відповідачем заборгованість з поставки товару у розмірі 31000 грн. була сплачена у повному обсязі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2381, 29 грн. за період з 26.10.2013 по 26.04.2014.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 2248, 80 грн., оскільки при здійсненні розрахунку пені, позивачем невірно визначено кількість днів у періоді з 22.014.2014 по 14.04.2014.
Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 895, 83 грн. за період з 26.10.2013 по 26.09.2014 та інфляційні втрати у сумі 4073, 39 грн. за період листопад 2013 року - серпень 2014 року.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 895, 83 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4073, 39 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1820, 69 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, п.1-1 ст. 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 31000 грн. припинити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Старолозуватка, вул. Фрунзе, буд. 1А, ідентифікаційний код 36910643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трговий Дім "Ензим-Агро" (21050, м. Вінниця, вул. 1 Травня, буд. 60, ідентифікаційний код 38134923) пеню у сумі 2248, 80 грн., три відсотки річних у сумі 895, 83 грн., інфляційні втрати у розмірі 4073, 39 грн. та 1820, 69 грн. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 05.11.2014
Суддя В.І. Ярошенко