01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про відмову у прийнятті позовної заяви
03.11.14 Справа № 910/21622/14.
Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши матеріали
За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "ЕССО Страхування"
про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів
у справі № 910/21662/14
За позовом Приватного акціонерного товариства "ЕССО Страхування"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікаваний корпоративний інвестиційний фонд
"Прем'єр фонд Можливостей"
2. Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр Фонд Облігацій";
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфавін Сек'юрітіз";
4. Пайового Інтервального Диверсифікованого Інвестиційного Фонду "Прем'єр Фонд Дохід та Зростання"
в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Альфавін Капітал";
5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Альфавін Капітал";
6. Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Холдерс";
7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Видимо-Невидимо";
3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів
1. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Екко»
2. Якоб Куесс
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Бауменеджмент Київ»
4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Екко Інтернаціонале Ферзіхерунгсмаклер»
5. Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт»
3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест»
7. Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»
про визнання недійсним договору міни цінних паперів, застосування реституційних наслідків його недійсності та витребування акцій з чужого незаконного володіння
Відповідно до статті 26 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, у п. 1.5, роз'яснив наступне.
У процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.
Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК.
Як уже зазначалось вище, згідно ч.3 статті 26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
З наведених норм права вбачається, що позовна заява буде тоді підвідомча господарському суду коли суб'єктний склад сторін відповідатиме ст. 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України, тобто, в тому випадку коли сторонами - позивачем та відповідачем - будуть підприємства та організації, зазначені у статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суд додатково звертає увагу позивача, що як вийняток із загального правила, щодо підвідомчості справ господарським судам, слід вважати п. 4 ч. 1 статті 12 ГПК України, де зазначено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Учасниками судового провадження щодо вирішення корпоративних спорів, зокрема позивачами, можуть бути і фізичні особи.
Проте, як вбачається з матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 та матеріалів справи №910/21622/14, що знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва, останній не є ані засновником, ані акціонером, ані членом юридичної особи Приватного акціонерного товариства "ЕССО Страхування".
Крім того, у поданому до суду позові №б/н від 30.10.2014р. п.ОСОБА_1 крім іношого в обгрунтування заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним рішення зборів акціонерів ПАТ "ЕССО Страхування" від 15.09.2014р., оформлене протоколом №3, зазначає, що "рішення про припинення повноважень (звільнення) ОСОБА_1 на посаді Голови Правління Товариства прийнято безпідставно. Відповідно до абзацу 3 статті 61 Закону підстави припинення повноважень голови та/або члена виконавчого органу встановлюються законом, статутом товариства, а також контрактом, укладеним з головою та/або членом виконавчого органу. При цьому абзац 3 пункту 11.5 Статуту передбачає, що підстави припинення повноважень Голови Правління встановлюються трудовим законодавством та договором з ним. Враховуючи, що Товариство письмового договору (контракту) з позивачем не укладало, його могли звільнити із займаної посади тільки з підстав, визначених Кодексом законів про працю України. Підстави для припинення трудового договору передбачені статтею 36 Кодексу законів про працю України. У той же час жодної з передбаченої цією статтею підстав для припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді Голови Правління Товариства не було. Так, він не подавав заяви про звільнення, відсутня будь-яка підстава для розірвання з ним трудового договору з ініціативи власника тощо. Враховуючи, що таких підстав не існувало, в рішенні загальних зборів від 15.09.2014 року жодної з підстав для дострокового припинення повноважень ОСОБА_1 як Голови Правління Товариства і не було зазначено.".
Згідно ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Оскільки з позовної заяви вбачається, що заявлений позов фактино, є трудовим спором, пред'явлено фізичною особою ОСОБА_1, останній не довів, що має право на звернення саме до господарського суду, тому суд відмовляє у прийнятті позовної заяви.
Суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений можливості звернутися до загального суду за захистом своїх прав в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Крім того, суд вважає за необхідне також звернути увагу п. ОСОБА_1, що як зазначено вище, а саме, згідно статті 26 ГПК України, а також наданих Вищим господарським судом України роз'яснень у постанові від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку, коли третя особа вважає, що саме їй належить право на предмет спору, з метою захисту свого права, така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору.
Предметом розгляду у справі №910/21622/14 є, зокрема, визнання недійсним договору міни цінних паперів №БВ-3062/2 від 18.09.2014 року з таких підстав: по-перше, ОСОБА_3 як керівник юридичної особи позивача не підписував даного договору від 18.09.2014 р., по-друге, питання припинення участі у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Екко», яке відбулось у зв'язку з відчуженням всього пакету акцій позивача, належить до виключної компетенції Наглядової ради позивача та, по-третє прийняття рішення про укладення правочинів, що перевищують 25 % балансової вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності, яким є Договір міни, належить до виключної компетенції Загальних зборів позивача, чого зроблено не було.
За наведених обставин, у первісному позові, позивач просить суд визнати недійсним з моменту вчинення Договір міни, а також застосувати реституційні наслідки недійсності правочину щодо наявних у власності відповідача 1 як сторони спірного Договору міни простих іменних акцій у кількості 2297 штук загальною номінальною вартістю 2 641 550, 00 грн. та витребувати на його користь від відповідачів 2, 3, 4, 5, 6 та 7 з чужого незаконного володіння прості іменні акції емітента Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Екко» шляхом примусового списання з рахунків у цінних паперах.
У позовній же заяві п. ОСОБА_1, останній ставить вимогу про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів ПрАТ «ЕССО страхування» від 15.09.2014 року оформлених протоколом № 3, яким ОСОБА_1 звільнено з посади керівника юридичної особи позивача.
При цьому п. ОСОБА_1 не наведено обгрунтування належності саме йому відповідних прав на предмет спору у справі № 910/21622/14 про визнання недійсним договору міни цінних паперів №БВ-3062/2 від 18.09.2014 р. у розумінні ст. 26 ГПК України, а тому вимога про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів від 15.09.2014 р. жодним чином не забезпечить захисту не доведеного п. ОСОБА_1 права.
За таких обставин, керуючись ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У прийнятті позовної заяви №б/н від 30.10.2014р. третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 - відмовити.
2. Позовні матеріали повернути ОСОБА_1.
3. Повернути ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно банківської квитанції № 8715 від 30.10.2014 року.
Суддя Ю.В. Картавцева