22 квітня 2011 року Справа № 2а/0370/685/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,
за участю представника позивача Новосада Ю. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Волиньвугілля» про стягнення податкового боргу,
Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція у позовній заяві просить суд стягнути з рахунків Державного підприємства «Волиньвугілля» 4634537 грн. податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує вимоги чинного податкового законодавства щодо своєчасності сплати податків, у зв'язку з чим у відповідача існує податковий борг по податку на додану вартість у сумі 4634537 грн.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач - Державне підприємство «Волиньвугілля» позов визнав частково, зазначаючи у своїх запереченнях про сплату підприємством 3059919 грн. податкового боргу, на підтвердження чого подав суду платіжні доручення про сплату податкового зобов'язання з ПДВ за серпень, вересень, листопад 2010 року.
У клопотанні від 22.04.11 року представник відповідача просить справу розглядати без його участі, доводи, наведені у запереченнях, підтримує.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено наступне.
Державне підприємство «Волиньвугілля» зареєстроване Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради 21.03.2003 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.
Відповідач взятий на облік як платник податків Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією 07.04.2003 р. за № 53, що стверджується реєстраційною карткою відповідача.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року ДП «Волиньвугілля» самостійно визначило податкове зобов'язання у сумі 2538170 грн.
У податковій декларацій з ПДВ за липень 2010 року податкове зобов'язання визначено відповідачем у сумі 2096367 грн.
Платіжними дорученнями № 189 від 02.08.2010 року, № 193 від 03.08.2010 року, № 202 від 04.08.2010 року, № 209, № 212, № 218 від 08.08.2010 року, № 249, № 251 від 10.08.2010 року, № 272 від 11.08.2010 року, № 283 від 12.08.2010 року, № 299 від 15.08.2010 року, № 305, № 336 від 17.08.2010 року, № 397, № 398 від 25.08.2010 року, № 431 від 29.08.2010 року та № 433, № 440, № 441 від 30.08.2010 року підприємством сплачено 1852283 грн. податку на додану вартість за червень 2010 року. Тобто, відповідачем частково сплачено податкове зобов'язання з ПДВ за червень 2010 року. Недоїмка з ПДВ за червень 2010 року становить 685887 грн.
Платіжними дорученнями № 485 від 08.09.2010 року, № 532 від 13.09.2010 року, № 538, № 542 від 14.09.2010 року, № 585 від 16.09.2010 року, № 691 від 28.09.2010 року, № 694 від 29.09.2010 року, № 1232, № 1233 від 29.11.2010 року підприємством сплачено 1207636 грн. податку на додану вартість за липень 2010 року. Тобто, відповідачем частково сплачено податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2010 року. Недоїмка з ПДВ за липень 2010 року становить 888731 грн.
Отже, заборгованість з податку на додану вартість станом на 22.04.2011 року становить 1574618 грн.
Позивач визначив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості шляхом стягнення коштів з рахунків платника.
Згідно пунктів 95.1, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Оскільки відповідачем не сплачено до бюджету 1574618 грн. самостійно визначеного податкового зобов'язання, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення решти 3059919 грн. податкового боргу, судом враховано таке.
Згідно п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181-ІІІ), який був чинний на момент визначення податкового зобов'язання та його часткової сплати, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належало виключно платнику.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом № 2181-ІІІ, який був спеціальним законом з питань оподаткування і який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Враховуючи наведене, суд вважає, що суми ПДВ за червень - липень 2010 року є сплаченими ДП «Волиньвугілля» у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань.
Оскільки відповідач сплатив до бюджету 3059919 грн. податкового зобов'язання, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, згідно якого податковий борг погашається платниками податків попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, так як у графі платіжних доручень «Призначення платежу» чітко вказано за який саме податковий період підприємством сплачується податкове зобов'язання. За таких обставин зарахування цих сум у погашення податкового боргу є неправомірним.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з рахунків Державного підприємства «Волиньвугілля» на користь держави 1574618 (один мільйон п'ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот вісімнадцять) грн. податкового боргу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 27 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О. О. Андрусенко