ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
30 жовтня 2014 року № 813/3856/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Кухар Н.А.
секретаря судового засідання Жовковської Ю.В.
за участю:
позивача та представника позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Голови Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська обласна державна адміністрація, про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовними заявами до Голови Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 та, після зміни позовних вимог, просили:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не вчинення дій спрямованих на припинення протиправного суміщення посади державного службовця - голови Львівської обласної державної адміністрації і здійснення повноважень народного депутата України шляхом складання повноважень народного депутата України або шляхом звільнення з посади голови Львівської обласної державної адміністрації;
- зобов»язати ОСОБА_6 припинити незаконне сумісництво державних посад Народного депутата України та голови Львівської обласної державної адміністрації.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зменшили позовні вимоги та просять визнати протиправною бездіяльність щодо не вчинення дій спрямованих на припинення протиправного суміщення посади державного службовця - голови Львівської обласної державної адміністрації і здійснення повноважень народного депутата України шляхом складання повноважень народного депутата України або шляхом звільнення з посади голови Львівської обласної державної адміністрації.
В судовому засіданні залучено Львівську обласну державну адміністрацію в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що народний депутат України ОСОБА_6 всупереч вимогам статті 78 Конституції України, статті 3 Закону України «Про статус народного депутата України», статей 10 та 16 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», на час звернення до суду, не подала заяви про складання депутатських повноважень і не припинила посідати посади голови облдержадміністрації, що є противоправною бездіяльністю.
В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги повністю підтримала, вважає, що відповідачем вчинена бездіяльність з часу призначення до дня звільнення з посади голови Львівської ОДА, просила їх задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
В наданих запереченнях проти адміністративного позову представник відповідача вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, так як відповідачу на посаді голови облдержадміністрації заробітна плата не нараховується та не отримується, що виключає її статус як особи, що перебуває на державній службі. 22.03.2014 року відповідачем подана заява В.о. Президента України з проханням припинити виконання відповідачем повноважень голови Львівської ОДА та призначити її виконуючою обов»язки голови ОДА, 10.06.2014 року подана заява Президенту України з проханням припинити виконання відповідачем повноважень голови Львівської ОДА, що свідчить про вчинення нею вичерпних і належних згідно закону дій на виконання вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності. Крім того, вважає, що позивачі не є безпосередніми учасниками спірних відносин, їх права, свободи чи інтереси не порушено, тому у задоволенні позову просить відмовити.
В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення згідно заперечень, просили у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що 22.03.2014 року відповідачем подана заява В.о. Президента України з проханням призначити її виконуючою обов»язки голови ОДА, а 10.06.2014 року відповідачем подана заява Президенту України з проханням припинити виконання відповідачем повноважень голови Львівської ОДА, тобто повність виконано вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності.
Суд, заслухавши думку позивача та представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Народний депутат України ОСОБА_6 обрана по виборчому округу № 119, регіон - Львівська область, депутатських повноважень набула -12.12.2012 р.
Указом в.о. Президента України «Про призначення ОСОБА_6 головою Львівської обласної державної адміністрації» від 02.03.2014 р. № 212/2014 ОСОБА_6 призначено головою Львівської обласної державної адміністрації.
10 червня 2014 pоку голова Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 звернулась із письмовою заявою на ім'я Президента України про звільнення її від виконання повноважень голови Львівської обласної державної адміністрації.
Указом Президента України «Про звільнення ОСОБА_6 з посади голови Львівської обласної державної адміністрації» від 17.08.2014 р. № 648/2014 ОСОБА_6 звільнено з посади голови Львівської обласної державної адміністрації.
Володіючи інформацією про неподання відповідачем заяви про складання депутатських повноважень, неприпинення ним зайняття посади голови облдержадмінстрації у відповідності до приписів ст. 78 Конституції України обумовило звернення позивачів до суду.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року № 2790-XII (далі - Закон № 2790-XII), Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Закон № 1861-VI), Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року № 3206-VI (далі - Закон № 3206-VI) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із Конституцією України Верховна Рада України є представницьким органом державної влади України, має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій і визначені у статті 85 Конституції України.
Приписами ст. 78 Конституції України визначено, що народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.
У відповідності до ст. 81 Конституції України повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.
Повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі: 1) складення повноважень за його особистою заявою; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України; 5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто; 6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції; 7) його смерті.
Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України - в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.
Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини другої цієї статті, приймається Верховною Радою України, а у випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої цієї статті, - судом.
У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо народного депутата України, визнання народного депутата України недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються з дня набрання законної сили рішенням суду, а в разі смерті народного депутата України - з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.
У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.
Закон, що визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, що встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень, є Закон України «Про статус народного депутата України» (№ 2790-XII).
Згідно з ст. 3 Закону № 2790-XII (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) народний депутат не має права: 1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; 2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі; 3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; 4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; 5) залучатись як експерт органами у кримінальному провадженні, а також займатися адвокатською діяльністю; 6) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.
Народний депутат зобов'язаний додержуватись інших вимог та обмежень, які встановлюються законом.
Народний депутат, призначений (обраний) на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, і повноваження якого не припинено в установленому законом порядку, допускається до виконання обов'язків за такою посадою не раніше дня подання ним до Верховної Ради України заяви про складення повноважень народного депутата України.
Відповідно до ст. 4 Закону № 2790-XII повноваження народного депутата припиняються достроково у разі: 1) особистої письмової заяви про складення депутатських повноважень; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України; 5) смерті; 6) порушення вимог частини першої статті 3 цього Закону.
Статтею 5 Закону № 2790-XII визначено, що рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1-5 статті 4 цього Закону приймається у десятиденний строк за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.
Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, розглядає відповідні матеріали і подає висновок Голові Верховної Ради України, який у десятиденний строк звертається до суду або повертає матеріали комітету з обґрунтуванням відмови у зверненні до суду. За дорученням Голови Верховної Ради України до суду з питання дострокового припинення повноважень народного депутата також може звернутися Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.
Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, у разі повернення Головою Верховної Ради України матеріалів з обґрунтуванням відмови у зверненні до суду розглядає їх і у випадку незгоди з ними вносить пропозицію про розгляд цього питання на засіданні Верховної Ради України.
За рішенням Верховної Ради України Голова Верховної Ради України зобов'язаний звернутися до суду для вирішення питання про дострокове припинення повноважень такого народного депутата. Верховна Рада України своїм рішенням також може зобов'язати звернутися до суду з питання про дострокове припинення повноважень народного депутата Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України.
У разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради України відповідно до Конституції України повноваження народних депутатів припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.
Приписами ст. ст. 10, 16 Закону України «Про державну службу» (№ 3723-XII) визначено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
На державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.
Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (№ 3206-VI ) (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, відповідач заяви про дострокове припинення нею повноважень народного депутата до Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України не подавала, 10 червня 2014 p. звернулась із письмовою заявою на ім'я Президента України про звільнення її від виконання повноважень голови Львівської обласної державної адміністрації.
Суд не приймає до уваги пояснення представників відповідача проте, що відповідач 22.03.2014 року скерувала поштою заяву на адресу В.о. Президента України з проханням припинити виконання відповідачем повноважень голови Львівської ОДА та призначити її виконуючою обов»язки голови ОДА, так як заява про призначення виконуючим обов»язки голови Львівської ОДА не усуває порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що протягом періоду з 02.03.2014 по 10.06.2014 р. відповідачем допущено бездіяльність щодо не вчинення дій спрямованих на припинення суміщення посади державного службовця і здійснення повноважень народного депутата України. Так як, відповідачем 10.06.2014 р. вчинено дії на припинення суміщення посад, підстав для задоволення позову в частині визнання бездіяльності по день звільнення -14.08.2014 року суд не знаходить.
За вказаних обставин, підстав для задоволення позовної вимоги позивача ОСОБА_3 щодо зобов'язання припинити незаконне сумісництво державних посад народного депутата України та Голови Львівської обласної державної адміністрації у суду немає.
Суд вважає необґрунтованими пояснення представників відповідача про те, що позивачі не є безпосередніми учасниками спірних відносин, їх права, свободи чи інтереси не порушено та мотивує це наступним.
Відповідно до частин першої статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 05.10.2005, № 6-рп/2005 у справі про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України (справа про здійснення влади народом) роз»яснив, що в Україні вся влада належить народові, влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до ст.1 Закону України « Про статус народного депутата України» народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач, вчинивши бездіяльність, порушила інтереси позивачів, як громадян України, на здійснення влади через свого уповноваженого представника у Верховній Раді України - народного депутата, який повинен здійснювати свої повноваження на постійній основі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, здійснені позивачами, присуджуються їм відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_6 щодо не вчинення дій спрямованих на припинення протиправного суміщення посади державного службовця - голови Львівської обласної державної адміністрації, і здійснення повноважень народного депутата України з 02.03.2014 по 10.06.2014 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 36,90 грн., ОСОБА_5 36,90 грн., ОСОБА_3 36,90 грн. судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кухар Н.А.
Повний текст постанови виготовлено 04.11.2014 року.