Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
15 жовтня 2014 року Справа № П/811/1822/14
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області до Ульяновської центральної районної лікарні про зобов'язання вчинити дії-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просить зобов'язати Ульяновську центральну районну лікарню виконати пункти 2.3, 2.6 вимоги Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області від 26.02.2014 року №04-14/644 та усунути фінансові порушення на суму 19613,05 грн., виявлені під час проведення ревізії та відображені в акті ревізії від 17.02.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Голованівською МДФІ в Кіровоградській області було проведено позапланову виїзну документальну ревізію з окремих питань фінансово-господарської діяльності Ульяновської центральної районної лікарні за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року.
За результатами ревізії, в порядку ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», 26.02.2014 року відповідачу було вручено лист-вимогу №04-14/644 щодо усунення виявлених порушень законодавства. Позивач просить задовольнити вимоги, в зв'язку з тим, що п.2.3 та п.2.6 листа-вимоги у встановлений термін усунення порушень законодавства, відповідачем не виконано.
В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача подав заперечення проти адміністративного позову в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вважає висновки по результатам ревізії фінансово-господарської діяльності Ульяновської центральної районної лікарні за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Голованівською МДФІ було позапланову виїзну документальну ревізію з окремих питань фінансово-господарської діяльності Ульяновської центральної районної лікарні за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року, за результатами якої складено акт від 17 лютого 2014 року №04-10/3 (а.с. 5-18).
На підставі зазначеного акту ревізії, 26 лютого 2014 року відповідачем було винесено лист-вимогу за №04-14/644 (а.с. 20-23).
В пунктах 2.3, 2.6 оскаржуваного листа-вимоги зазначено:
- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за Кіровоградським обласним бюро медико-соціальної експертизи, щодо якого здійснено безпідставні витрати в сумі 2584,08 грн. фактично за договором від 15.04.2011 року №107 та відповідно стягнути зазначені кошти в порядку визначеному законодавством;
- ревізією дотримання Ульяновською ЦРЛ норм списання продуктів харчування встановлено, що списання крупів для приготування страв проводилося по завищених нормах, загальна кількість понаднормового списання продуктів харчування за період, що підлягав ревізії становить 3305,48 кг на суму 17028,97 грн., в зв'язку з чим вимагається стягнути з винних осіб у порядку, визначеному чинним законодавством, кошти на загальну суму 17028,97 грн.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ) головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
За змістом п.п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надається право у підконтрольних установах перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 4.3 Положення про територіальні органи ДФІ України та їх підрозділи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 р. та зареєстрованого в Мінюсті 19.10.2011 р. № 1212/19950, державні фінансові інспекції в областях зокрема, мають право звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Водночас, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язково до виконання.
Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
За таких умов вбачається наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.
У справі яка розглядається, ДФІ пред'явило вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії.
При цьому пункти 2.3 та 2.6 листа-вимоги ДФІ вказують, зокрема, на необхідність стягнення коштів.
Тобто зазначені у вимозі збитки повинні бути відшкодовані не шляхом пред'явлення вимоги, а стягнені у судовому порядку за позовом органу ДФІ. Правильність обчислення їх розміру буде перевіряти суд, який розглядатиме цей позов.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 р. у справі за позовом Срібнянського райцентру зайнятості Чернігівської області до ДФІ в Чернігівської області, яка згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що в свою чергу виключає наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 162, 163 КАС України суд,
В задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області - відмовити.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду К.М.Притула